Кременчуччина 1792 року у мандрівних нотатках вельможного отрока

Кременчуччина 1792 року у мандрівних нотатках вельможного отрока

Небайдужість істориків до будь-яких проявів самостійної думки людини з минулого ні для кого не становить жодного секрету. Зацікавленості такого роду сприяє зрозуміле бажання відповісти на питання зазвичай складніші за буденне «що відбувалося», а саме «як і чому відбувалося».
У зв’язку з цим нотатки мандрівників — ці «днів минулих анекдоти» — здавна в особливій «Честі» серед дослідників найрізноманітніших напрямків та ґатунків. Адже кут зору двох таких різних «чужинців» — історика з майбутнього та мандрівника з минулого якщо і не збігаються, то все ж стоять недалеко. Similis simili gaudet, подібний подібному радіє, казали давні римляни, відтак твори жанру мандрівних нотаток, сповнені свіжих вражень та безпосередніх спостережень, традиційно на скаржаться на неувагу історичної науки.

Особливий інтерес істориків твори цього жанру заслужили щодо часів позбавлених ґрунтовної історіографічної традиції, зокрема і цікавого тут кінця XVIII ст. Так, наші уявлення про цю добу без звернень до нотаток Й.А.Гільденштедта чи то В.Зуєва виглядали б значно безбарвнішими. Відтак, не дивно, що відкриття нової пам’ятки такого поважного жанру мандрівної літератури, де є місце й «українським враженням» автора, змушують нас за можливістю ширше ознайомити місцеву громадськість з її «кременчуцькими епізодами».
Мова піде про нотатки Густава Калікста Бірона, онука добре знаного в історії Російської імперії курляндського герцога Ернеста Бірона — фаворита імператриці Анни Іоаннівни та нетривалий час по її смерті регента при малолітньому спадкоємцю російського престолу (в Україні більш знаний був його брат — один з провідних полководців російсько-турецької війни 1.735-1739 pp.). Батько нашого героя Карл Ернест Бірон (4.Х.1728 -4.Х. 1801) другий син вищезгаданого Е.Бірона, генерал російської служби (чин генерал-майора та шефство над піхотним полком отримав за указом Петра III від 2 квітня 1762 p.). Сучасникам, щоправда, цей вельможа лишив по собі більше пам’ять «пустуна та джиґуна», аніж діяча славного на полі брані та на службі державі.
Оскільки Курляндія формально належала до васальних володінь Польської Корони, нас не здивує близькість герцогської родини до світу польської аристократії. З неї походила і княжна Понінська, мати нашого героя, на якій зрештою аж у 1778 р. одружився вже трохи підтоптаний «світський лев» з герцогським родоводом. Юному Густаву Каліксту Бірону батько забезпечив і спадкоємний титул курляндського герцога, досягши його визнання й
польським сеймом, попри те, що формально Курляндія тоді була інкорпорована Річчю Посполитою.
Юний герцог спочатку виховувався у Варшаві, але Карл Ернест Бірон добре розумів, що лише російський двір може відкрити для його сина простір для творення блискучої кар’єри. Отже, 1792 р. він відправляє Густава Калікста до Петербурзького Пажеського корпусу. На той час щойно добігла кінця чергова російсько-турецька війна, відтак шлях на Петербург проліг для вельможного молодика через Ясси — тоді ставки російської армії (29.ХП.1791 р. тут укладено Ясський мирний договір). Таким чином, йому прийшлося проїхати й українськими землями (за маршрутом Ясси — Кишинів — Кременчук — Ніжин -Чернігів — … — Петербург).
Гувернер юного герцога Пауль Бігота ще два роки до того, мабуть у «добровільно-примусовому» порядку, наполіг, аби під його керівництвом вельможний тінейджер розпочав вести власний щоденник.[1] За тогочасною модою мовою щоденника була обрана французька (володів нею хлопець, судячи за текстом, досить посередньо). Протримався юний герцог аж чотири роки, висвітливши події свого життя з 1790 до 1793 pp.
Цікава нам інформація потрапила до п’ятого тому щоденника (1.1. -11.IV. 1792 p.). Так, 11 лютого Густав Калікст прибув до Єлісаветграду, про який занотував, — що то «невелике містечко, всі будинки якого дерев’яні». 12-го він рушив на Петрівку, 13-го виїхав з Петрівки на Крюків (якій автор називає за староукраїнською традицією Круків — «Krukow»). У Крюкові, чекаючи на переправу через Дніпро («дуже широкий у цій місцевості»), юний герцог провів цілий день і містечко його явно не захопило. Під датою 14 лютого Густав Калікст лаконічно записав «Круків — погане (негарне) містечко». Екс-губернський Кременчук (1764-1789 pp. місто було адміністративним центром Новоросійської губернії (з 1784 р. — Катеринославського намісництва)), до якого оповідач прибув 15-го числа, переправившись на човнах та паромі (так, мабуть, переправили карети), сподобався йому значно більше.
Юний герцог охарактеризував Кременчук (до речі і тут, як у випадку з «Круковим» місто йменується на староукраїнський лад «Kremencziouk», а не за офіційно-російською формою «Кременчуг») як «невелике гарне містечко», зазначив, що вікна будинку, в якому він зупинився, виходять на Дніпро та. що «генерал» (його товариш по мандрівці) після вечері, разом зі своїм братом ходив «оглянути місто» (отже в Кременчуці було на що подивитись). Можливо, через це подорожні затримались у Кременчуці до 17 лютого, коли вони таки рушили на Ніжин.
Шлях пролягав через Городище (Градизьк), Жуки та Говтву, про яку наш оповідач завважив, що «це маленьке мальовничо розташоване село», за яким шлях на Хорол був «надзвичайно поганим». З Хоролу, охарактеризованого як «маленьке село» рушили на Лубни.
Такою побачив Кременчуччину вельможний отрок — курляндський герцог Густав Калікст Бірон. І перш ніж завершити нашу скромну працю, завважимо постійне вживання оповідачем кінця XVIII ст. щодо тутешніх населених пунктів прикметників «маленький», «невеликий». Отже, на звикле до реалій Польщі та Прибалтики око юного мандрівника кременчуцька земля виглядала досить скудно заселеною, що зайвий раз свідчить про незавершеність тут колонізаційних процесів, невисокий рівень впорядкованості урбаністичних центрів, загальну неусталеність світу «новоросійського періоду» на Кременчуччині. Утім, це таки вже не край «потьомкінських деревень» і власне Кременчук уже здатний навіть подобатись глядачеві-європейцю.

АВТОР: МАСЛАК В.І., ВИРСЬКИЙ Д.С.

Поделитесь в социальных сетях прямо сейчас:
Share on Facebook
Facebook
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on VK
VK
Share on Google+
Google+
Flattr the author
Flattr
Share on LinkedIn
Linkedin
Share on Reddit
Reddit
Share on StumbleUpon
StumbleUpon