КРЕМЕНЧУЦЬКА ПЕРША МІСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ О.Т.БОГАЄВСЬКОГО

КРЕМЕНЧУЦЬКА ПЕРША МІСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ О.Т.БОГАЄВСЬКОГО

КРЕМЕНЧУЦЬКА ПЕРША МІСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ О.Т.БОГАЄВСЬКОГО

КРЕМЕНЧУЦЬКА ПЕРША МІСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ О.Т.БОГАЄВСЬКОГО
39617, м. Кременчук, вул. Богаєвського (колишня 40-років Жовтня) , 60/1.

Коротка характеристика закладу

КРЕМЕНЧУЦЬКА ПЕРША МІСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ О.Т.БОГАЄВСЬКОГО є багатопрофільним закладом охорони здоров’я, заснованим на майні спільної комунальної власності територіальної громади Кременчука і підпорядкованим управлінню охорони здоров’я виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області.
В стаціонарі лікарні у терапевтичному, ендокринологічному, гастроентерологічному, офтальмологічному, отоларингологічному, неврологічному, пульмонологічному і хірургічному відділеннях розгорнуто 265 цілодобових ліжок. Також діє поліклінка, потужністю 263 відвідування за зміну та має у своєму складі денний стаціонар на 18 ліжок.
Колектив лікарні складають: 74 лікарі, 219 медичних працівників середньої ланки, 113 молодших та 72 інших працівників.

Історичні віхи

Кременчуцька Перша міськлікарня веде свій літопис із 1804 року, коли на пустирі між річками Болотиста Руда та Кагамлик була побудована двоповерхова дерев’яна лікарня на 30 ліжок (за іншими даними на 60 ліжок. Прим. авт.) у складі Кременчуцького Богоугодного закладу (установи, що переслідують благодійні цілі. Прим. авт.) і налічувала 11 палат, операційну та християнську церкву. До цього у Кременчуці лікарні не було, функціонувало лише дві богадільні (благодійний заклад для повного утримання непрацездатних осіб: людей похилого віку, немічних, інвалідів і калік. Прим. авт.) для інвалідів на 50 місць, а медичне забезпечення знаходилося у жалюгідному стані. Тож деякі фабриканти у своїх маєтках тримали власного лікаря чи підлікаря, а також мали аптечки. Також у місті проживали вільно практикуючі лікарі, котрі надавали медичну допомогу тим, хто мав змогу її оплатити. Діяла також одна аптека, відкрита у 1770 році, а мешканців міста у цей рік налічувалося понад 9 000. Окрім злиденного стану надання медичної допомоги населенню наддніпрянського Кременчука, головною передумовою створення у складі Богоугодного закладу лікарні, був бурхливий розвиток у місті торгівлі й промисловості. Цьому сприяло зручне географічне розташування Кременчука, що знаходився на важливій водній артерії — Дніпрі та перехресті стародавніх торгових шляхів — Ромоданівського й Муравського. До того ж, у 1796 році до Кременчука був офіційно приєднаний посад Крюків, а з 1802 року Кременчук стає повітовим містом Полтавської губернії.
Відтак, у 1803 році імператор Олександр I розпорядився відкрити у новоствореній Полтавській губернії та Кременчуці, зокрема, Богоугодні заклади. На створення лікарні призначеному піклувальникові Кременчуцького богоугодного закладу О.Ф.Козачковському було виділено 4357 карбованців 50 копійок (на той час велика сума. Прим. авт.). У штаті новозбудованої лікарні, який визначався «Настановлением смотрителю Богоугодных заведений Полтавской губернии», був затверджений один лікар і кілька медичних сестер, а для догляду за хворими залучалися сторонні особи. Одразу ж після відкриття закладу, за ініціативою генерал-губернатора, князя А.Куракіна, медичним персоналом розпочато щеплення проти віспи дитячого населення Кременчука, як і в цілому по Полтавській губернії. У наступні роки лікарі цього лікувального закладу не лише лікували хворих, але й займалися дослідницькою та науковою роботою, тісно спілкуючись із вченими Київської Братської академії.
Істотна особливість, лікування у лікарні було платним, досить дорогим і таким залишалося протягом тривалого періоду, що робило його майже недоступним для бідних мешканців.
Через 50 років населення наддніпрянського міста збільшилося майже до 24 тисяч. Лікарня за рахунок приміщення колишнього Будинку для інвалідів розширилася й уже мала 200 ліжок, що розміщувалися у 23 палатах. Із 1890 року у медичному закладі починає функціонувати клінічна лабораторія, а хірургічне відділення оснащується сучасним закордонним обладнанням, що дозволило проводити тут найскладніші операції. Завдяки відкриттю у 1840 році медичного факультету при Київському університеті, в колектив закладу влились молоді лікарі.
Лікарня володіла 10 гектарами землі, на якій вирощувалися лікарські трави, що потім використовувалися для лікування хворих, а також здавалися на Кременчуцьку хіміко-фармацевтичну фабрику. Важливо нагадати, що у 1869 році у місті налічувалося три приватних аптеки та одна казенна, які заготовляли 120 видів різноманітних лікарських рослин.
Поштовх до подальшого розвитку лікувального закладу дала земська реформа 1864 року. Кременчуцьке Земство підпорядкувало собі лікарню, здійснюючи контроль за її діяльністю, вирішуючи питання фінансування, підбору кадрів, удосконалення організаційних форм надання медичної допомоги. Отож, завдячуючи цьому, наступного року було організовано дві лікарські дільниці та один фельдшерський пункт, а на лікування одного хворого уже витрачався понад 21 карбованець на рік. Доволі частими хворобами, що доводилося лікувати лікарям даного медичного закладу, були наступні: ущемлені грижі, травматичні й акушерсько-гінекологічні кровотечі, переломи.
Доречно зазначити, у 1899 році населення Кременчука уже складало більше 63 тисяч, а площа міста значно збільшилася, що й послужило причиною запровадження сучасного на той час громадського транспорту — трамваю. Цього ж року, завдяки наполяганню керівника лікарні О.Т.Богаєвського, вона з’єднується трамвайним сполученням із житловими кварталами міста. А у 1912 році у медичному закладі, на зміну керосиновим лампам, прийшло електричне освітлення. Одночасно з електрифікацією лікарні, з’явилися й перші електричні фізіотерапевтичні прилади, зокрема, лампа-соллюкс.
Значний вплив на лікарів закладу справив відомий російський хірург, основоположник військово-польової хірургії М.І.Пирогов, котрий, беручи участь в обороні Севастополя (1854-1855 рр.), вперше на полі бою використав наркоз та першим наклав гіпсову пов’язку. Великим внеском у світову медицину є його «Атлас топографічної анатомії». Тож, вивчивши роботи легендарного хірурга, медики лікарні замість дерев’яних шин при переломах, стали використовувати гіпсові пов’язки, а топографічний атлас постійно знаходився в операційній.
Після 1917 року в лікарні було розгорнуто 245 ліжок: загальні (хірургічні, терапевтичні, неврологічні тощо), інфекційні, акушерські, психіатричні й інші. Але ця кількість ліжок не задовольняла потреб понад 70 тисяч кременчужан у стаціонарному лікуванні. Лікарня була переповнена і влітку хворі лежали навіть на верандах.
Починаючи із 1931 року, на базі лікувального закладу став діяти «Медичний комбінат», до складу якого, крім лікарні, увійшли: Кременчуцька фельдшерсько-акушерська школа, робітничий факультет, курси з підготовки до медичних вузів, вечірній виробничий медичний інститут (філія Харківського медичного інституту). Очолював цей комбінат доцент О.М.Ольшанецький, котрий одночасно виконував і обов’язки головного лікаря лікарні.
У передвоєнний час, коли у Кременчуці проживало близько 90 тисяч жителів, лікарня являла собою сучасний, за мірками того часу, медичний заклад з охайними й умебльованими палатами, гарним медичним оснащенням та професійним медичним персоналом.
За 211-літню історію даний медичний заклад кілька разів змінював свою назву. У 1864 році повітова лікарня, згідно Наказу Громадського піклування (керівна установа лікувальних закладів на той період. Прим. авт.) передається Земству і отримує статус Кременчуцької Губернської Земської лікарні. Після Жовтневої революції заклад став називатися Першою Радянською лікарнею. Але поступово слово «радянська» зникло з офіційних документів і наприкінці 60-х років минулого століття уже не вживалося зовсім. А у 1999 році, на честь 195-річчя від дня заснування, рішенням XV сесії міської ради XXIII скликання від 23 грудня 1999 року лікарні присвоєно ім’я видатного лікаря свого часу О.Т.Богаєвського.
70-80-і роки минулого століття змінили загальний вигляд цього лікувально-профілактичного закладу й умови перебування хворих: замість одноповерхових споруд, побудованих у перші роки після закінчення війни і розташованих у різних місцях великої території лікарні, споруджено два типових чотириповерхових корпуси: перший — у 1975 році, а другий — у 1982 році.
Стосовно амбулаторної допомоги хворим, то вона до 1881 року надавалася вдома. Саме цього року була організована перша амбулаторія, що знаходилася в одному приміщенні із лікарнею, слугуючи одночасно прийомним відділенням і перев’язувальною. За пораду й допомогу хворі повинні були сплачувати 20 копійок, що дорівнювало ціні 3-4 кілограмів борошна. Починаючи із 1920 року, прийом амбулаторних хворих здійснювався у самостійній робітничій поліклініці на вулиці Цюрупи, 36 та двох амбулаторіях, що так само були розташовані за межами лікарні. У перші повоєнні роки самостійна поліклініка (робітнича) знаходилася у пристосованому помешканні на розі вулиць Бутиріна та 29 вересня й у 1946 році підпорядкована Першій міській лікарні. У 1961 році дана поліклініка переїздить у щойно побудовану за типовим проектом триповерхову цегляну будівлю на вулиці Бутиріна, 26.
До речі, впродовж 1964 -1965 рр., на правах структурного підрозділу поліклініки, функціонувала медико-санітарна частина Кременчуцького нафтопереробного заводу, а протягом 1970-2004 рр. у складі поліклініки, за бюджетні кошти і на правах структурного підрозділу, функціонувала медико-санітарна частина закритого типу Кременчуцького заводу дорожніх машин.
Важлива особливість, до будівництва приміщення медико-санітарної частини КрАЗ, у клубі лікарні розміщувалася міська медична бібліотека, книжковий фонд якої, станом на 1988 рік, налічував 7 тисяч примірників, а читачами були 1730 медиків, котрих обслуговували два бібліотечних працівники.
У 70-х роках ХХ століття, з метою поліпшення якості бактеріологічного контролю, на базі даного закладу створена централізована бактеріологічна лабораторія. А після відкриття у 1996 році міської дезінфекційної станції, на колишній території Першої лікарні утворилося своєрідне медичне містечко, до якого увійшли: стаціонар лікарні, амбулаторія та стаціонарне відділення міського онкологічного диспансеру, Кременчуцький обласний Будинок дитини, міська дезінфекційна станція, філія Полтавського обласного патологоанатомічного бюро та централізована баклабораторія.

Події і факти

Впродовж більше ніж 2-х століть, у лікарні відбулося багато доленосних подій не лише для цього лікувально-профілактичного закладу, але й для усього міста. Приміром, у 1927 році в лікарні вперше у місті було змонтовано рентгенівську установку. Цікава деталь, рентген-апарат був настільки недосконалим, що дозволяв проводити лише рентгеноскопію. Тож лікар мав простим олівцем замальовувати на папері побачене зображення, а хворий увесь цей час знаходився під дією рентгенівських променів.
У 1946 році завідуюча інфекційним відділенням Р.М.Каганова під час лікування хворого, вперше в Полтавській області, вдалася до лікування голодом, а у 1951 році завідуючий терапевтичним відділенням М.В.Димара — до психотерапії.
Наприкінці 80-х років у лікарні, вперше у місті, було проведено ендоскопічне обстеження шлунку. Провів його лікар-ендоскопіст Г.Д.Янтовський. А у 1992 році у поліклініці, так само вперше у місті, розпочав прийом лікар-андролог В.О.Ліненко (до цього андрологічний кабінет діяв лише в обласному центрі. Прим. авт.) та створено «Школу для хворих на цукровий діабет».
Лікар-хірург М.Р.Ушій у 1998 році, вперше в Полтавській області, виконав лапароскопічну холецистектомію.
У 2007 році, ним же, вперше в області, застосований аргоно-плазмовий скальпель-коагулятор при класичних і лапароскопічних операціях, а у 2014 році вперше у Кременчуці проведена лапароскопічна операція крурорафія часткова задня фундоплікація за Тупе.
Водночас завідуючий офтальмологічним відділенням В.М.Поспєлов досяг такої віртуозності при виконанні операцій, що нерідко кременчужан не приймали в Одеському інституті очних хвороб і тканинної терапії імені В.П.Філатова НАМН України, а відправляли оперуватися до Кременчука, тобто до Поспєлова.
На початку XXI століття у лікарні впроваджено винахід лікаря-ендокринолога ендокринологічного відділення З.О.Шаєнко «Спосіб раціональної комплексної терапії хворих з ішемічною хворобою серця та цукровим діабетом 2-го типу».

Постаті

Закладом завжди проводилася досконала кадрова робота, а тому тут працювали фахівці, якими пишаєтьсне лише лікарня, а й усе місто, серед них: О.Т.Богаєвський (доктор медицини), М.В.Димара (Почесний громадянин Кременчука, заслужений лікар УРСР), В.Ф.Діц, В.С.Манєвський, Т.К.Жванія, С.І.Лопата, І.М.Дразній, М.П.Поспєлов (заслужений лікар УРСР), Ю.В.Мейксон та багато інших.
В новітній період свого розвитку лікарні принесли авторитет і славу наступні фахівці: М.С.Шиндлер (кандидат медичних наук), В.М.Поспєлов, Т.С.Гвасалія, В.М.Тимохіна (кандидат медичних наук), М.Р.Ушій (нагороджений почесним знаком «За заслуги перед містом»), Г.Д.Янтовський, В.С.Медяник та ще чимало відомих і авторитетних фахівців.
Підтвердженням високої кваліфікації і професійності лікарів є те, що позаштатними фахівцями відділу охорони здоров’я у різні роки були: В.М.Поспелов, О.Б.Леонов (окулісти), Г.Ю.Бординюк (хірург), К.І.Дунаєва, Л.О.Пелих, Л.О.Носуленко (отоларингологи), М.Г.Діденко (гастроентеролог), В.С.Медяник, О.В.Сівцова, І.В.Лемижанська (ендокринологи), В.М.Тимохіна (пульмонолог), Г.Д.Янтовський (ендоскопіст), Т.С.Гвасалія (терапевт), К.М.Єщенко (інфекціоніст), А.І.Агафонова (лаборант). Нині міськими фахівцями призначено: А.А.Дороженко (окуліст), Б.П.Рева (отоларинголог), Т.Є.Агафонова (лаборант), А.О.Ткач (клінічний імунолог), Л.Г.Вірченко (гастроентеролог), О.Г.Гурін (рентгенолог), О.Г.Стукало (сурдолог).
Стаціонарні відділення лікарні в різні історичні періоди, починаючи із 1943 року, успішно очолювали: І.П.Черненко, М.П.Поспелов, В.М.Поспелов, О.Б.Леонов (офтальмологічне), Б.М.Цифрінович (акушерсько-гінекологічне), П.П.Гладишева (дитяче), М.Г.Діденко (гастроентерологічне), М.А.Диканський, В.Г.Мельник, А.М.Штихно, Г.Ю.Бординюк, (хірургічне), В.К.Константинович, Дунаєва, Л.О.Пелих Л.О.Носуленко (отоларингологічне), Т.О.Гладушкіна, В.М.Тимохіна (пульмонологічне), Б.П.Леонов, Л.Т.Прокопчук (неврологічне), Т.С.Гвасалія, В.І.Грінченко (терапевтичне), Р.М.Каганова, К.М.Єщенко (інфекційне), О.В.Кузнєцова, О.М.Удовенко, (приймальне), Р.І.Вітушкіна (фізіотерапевтичне), А.І.Агафонова (клініко-діагностична лабораторія), А.С.Рябова, В.С.Медяник, В.В.Бувайло (ендокринологічне), Г.М.Гаврилова (централізована бактеріологічна лабораторія).
Нині на чолі стаціонарних відділень знаходяться й проводять ефективну управлінську діяльність і якісну лікувальну роботу: І.М.Піскунова (неврологічне), Р.В.Глямшин (анестезіологічне), Б.П.Рева (отоларингологічне), І.В.Леми жанська (ендокринологічне), В.В.Виповська (пульмонологічне), М.Р.Ушій (хірургічне), Л.Г.Вірченко (гастроентерологічне), А.А.Дороженко (офтальмологічне), О.В.Кузнєцова (терапевтичне), Т.Є.Агафонова (клініко-діагностична лабораторія), Т.П.Мальована (централізована бактеріологічна лабораторія).
Керівниками поліклінічного відділення лікарні у новітній період успішно працювали: Л.А.Кузнєцова,
М.В.Адашевський, В.М.Литвиненко, В.М.Невмержицький, Р.Г.Мнушкіна, В.О.Ліненко, Н.Є.Тарасова. В нинішній час поліклініку очолює І.Г.Редченко.
Завідуючим медико-санітарною частиною відкритого типу нафтопереробного заводу старанно трудився В.Б.Литвиненко, а заводу шляхових машин — З.І.Марусенко, Н.І.Вяткіна та І.І.Куценко.
Велику роботу щодо поліпшення стаціонарної медичної допомоги кременчужанам проводили заступники головного лікаря з медичної частини, а саме: Р.І.Зарецька, І.А.Сердюк, Р.І.Вітушкіна, А.М.Кірічек, М.А.Калюжний, О.Г.Деменко. Нині начмедом сумлінно сумлінно працює О.В.Корлякова.
Першим головним лікарем (тривалий час посада іменувалася «старший лікар». Прим. авт.) був призначений Т.І.Плосконний. У сиву давнину керівниками лікарні також працювали: Г.Й.Краєвський, М.І.Герасимович, В.І.Анкудінов, О.М.Ольшанецький, І.Л.Вайсбург, К.А.Петров та інші. Тридцять років (1883-1913 рр.) головним лікарем трудився О.Т.Богаєвський — обдарований керівник, блискучий хірург-новатор, талановитий вчений. Саме з іменем Овксентія Трохимовича пов’язується розквіт лікарні й піднесення хірургічної діяльності. Він опублікував 91 наукову роботу й у 1911 році був удостоєний звання доктора медицини без захисту дисертації. У той час це було надзвичайною рідкістю.
Під час окупації Кременчука фашистськими загарбниками та одразу після визволення, з повною віддачею сил, керував лікарнею В.К.Константинович. У післявоєнний період колектив найстарішого закладу міста успішно очолювали: Г.С.Сандомирський, (1944-1947 рр.) М.В.Самойленко (1948-1955 рр.) А.І.Кущ (1955-1960 рр.). О.А.Кривицький (1960-1961 рр.) та Д.С.Дробаха (1961- 1962 рр.).
В сучасну історію лікарні вписали свої горді імена головні лікарі: Ю.Г.Слюсарєв (1962-1972 рр.), Н.А.Войтенко (1972-1980 рр.), М.В.Адашевський (1980-1986 рр.), Р.І.Вітушкіна (1986-1993 рр.), В.Т.Саховський (1993-1996 рр.). З 1996 року й до 2006 року закладом керувала В.В.Бувайло. Потім
керівні важелі тримав у руках В.О.Ліненко. З 2011 року й дотепер на чолі колективу перебуває лікар нової генерації Г.В.Бородянець.

Автор: А.О. Сербін, Р.А.Сербін

Поделитесь в социальных сетях прямо сейчас:
Share on Facebook
Facebook
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on VK
VK
Share on Google+
Google+
Flattr the author
Flattr
Share on LinkedIn
Linkedin
Share on Reddit
Reddit
Share on StumbleUpon
StumbleUpon