КРЕМЕНЧУЦЬКІЙ ЛІКАРСЬКІЙ УПРАВІ – 220 років

КРЕМЕНЧУЦЬКІЙ ЛІКАРСЬКІЙ УПРАВІ – 220 років.

КРЕМЕНЧУЦЬКІЙ ЛІКАРСЬКІЙ УПРАВІ – 220 років.

КРЕМЕНЧУЦЬКІЙ ЛІКАРСЬКІЙ УПРАВІ – 220 років. Ще в сиву минувшину, з першими паростками примітивної медицини, виникла і необхідність координувати її діяльність, контролювати роботу лікарів, попереджувати шкоду від неякісного надання медичної допомоги цілителями та чаклунами. А відтак почали створюватися керівні органи різного рівня і масштабу.
Організацією й контролем надання медичної допомоги населенню Кременчука управлінські органи почали займатися ще з кінця 18 ст., оскільки необхідно було започаткувати планомірне надання медичної допомоги, особливо під час виникнення спалахів інфекційних хвороб, що траплялися у місті майже кожного року, та повеней.
Родоначальником нинішнього управління охорони здоров’я виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області у давні часи була Лікарська Управа, створена на початку 1798 року як структурний підрозділ Приказу Громадського піклування Новоросійської губернії, заснованого у 1784 році. Кременчуцька Лікарська Управа створена одночасно з організацією аналогічних установ губернських в усіх губернських та великих містах.
Основним завданням Кременчуцької Лікарської Управи був нагляд за медичними установами Новоросійської губернії,організація і безпосереднє надання медичної допомоги, контроль над повітовими практикуючими лікарями, військовими лікарями, о проходили службу в межах губернії , акушерами. Іншими словами, Кременчуцькій Лікарській Управі були підпорядковані «…городовые и уездные врачи, лекарские ученики, старшие и младшие повивальные бабки и все лица, занимающие вольной медицинской практикой в губернии…».
Передумовою створення Лікарської Управи у наддніпрянському місті стало віднесення у 1764 році повітового Кременчука до Новоросійської губернії. А безпосередньою причиною організації цього медичного органу послужило призначення Кременчука адміністративним центром усієї Новоросійської губернії.
Таким чином, новостворена структура займалася організацією надання медичної допомоги не лише населенню Кременчука, але й усієї великої губернії (сьогодні це території сучасних Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької, Дніпропетровської та частково Кіровоградської і Полтавської областей).
Ця організуюча, управлінська і розпорядча установа керувалася у своїй діяльності «Положенням про Лікарську управу», до якого входили «Генеральні правила, що належать до лікарсько-судової науки» (1798 р.). Це був перший офіційний документ, який визначав порядок судово-медичного розтину з обов’язковим розкриттям порожнини тіла, що мало виняткове значення для судової медицини того часу.
Розташовувався даний управлінський заклад наддніпрянського Кременчука в окремому добротному будинку, обнесеному невисоким парканом з нетесаних кам’яних брил у так званому старому місті, раніше обнесеному земляним валом (в районі нинішнього готелю «Кремінь»).
Характерно, що до приміщення Лікарської Управи, як структурного підрозділу Приказу громадського піклування, висувалися певні вимоги. Наприклад, воно повинно мати у дворі «…навес на столах от дождя, ожидальню для прихожиж с пристеночными лавами достаточной длины, отхожое место, спрятанное от глаз людських, колодец с деревянной кадкой для людей и лошадей…». Зимою приміщення повинно було добре опалюватися і обов’язково мати великий пічний комин для обігріву відвідувачів та сушіння їхнього верхнього одягу і взуття. Оскільки головний транспорт того часу – кінні повозки, то було передбачено і місце для коней «…коновязь с желобом для кормления лошадей и корытом для их поения, а также укрытие от дождя и ветра…».
Враховуючи такі суворі правила, можна припустити, що в управі передбачалася значна кількість відвідувачів, втомлених далекою дорогою, які прибували з усіх куточків великої губернії, ймовірно, для отримання різних довідок, посвідчень, подання клопотань, а також для здачі звітів за роботу та участі у нарадах і з’їздах лікарів.
Лікарська Управа Новоросійської губернії мала у своєму розпорядженні 4 кімнати: дві використовувалися як службові кабінети працівників установи, одна – як приймальна, а ще одна – як комора для архіву та зберігання матеріальних цінностей. В складі цього закладу працювали всього 4 службовці: інспектор, або штадт-фізик, оператор (хірург), акушер та канцелярист-кур’єр. Згідно з положенням про Лікарську Управу, інспектор був і керівником даної установи. Характерно, що ці посади, за винятком останньої, вважалися досить високими і їх, здебільшого, займали дійсні статські радники, або ж інші особи, які мали високі чини.
На кшталт нинішніх функціональних обов’язків чи посадових інструкцій, працівники управи так само мали посадові документи. Наприклад, посадова інструкція канцеляриста називалася «Забота канцеляриста-курьера». Характерно, що уже в ті часи існували закони, що стосувалися взаємин лікаря і пацієнта. Діяльність медиків керувалася суворими правилами, в тому числі моральними. До обов’язків інспектора входив постійний контроль приватно працюючих лікарів та лікувальних закладів на всій території губернії. Для виїзду на перевірку інспектор наймав кучера і направлявся до лікаря чи в лікарню, попередньо направивши листа про дату і час запланованої ревізії. За планову перевірку приватний лікар мав сплатити певну суму до державної казни, а щоб попередити корупцію, існувала сувора інструкція. Повноваження інспектора розповсюджувалися і на аптечні заклади. Бували і позапланові перевірки, особливо після скарг.
Біля витоків Кременчуцької Лікарської Управи стояв дійсний статський радник, лікар Д. Володін, син відомого на той час кременчуцького капіталіста, власника канатного заводу С.Володіна. Лікар здобув медичну освіту за кордоном і вирізнявся інтелігентністю, передовими поглядами на розвиток медицини. Наступними керівниками медичної галузі міста та губернії працювали дійсні статські радники С.Лісовецький та О.Гольцін. Не менш важливими були посади оператора та акушера. До їх обов’язків так само входило відвідування й перевірка лікарів і лікувальних установ, але до того ж вони самі займалися хірургічною діяльністю, проводили судово-медичні дослідження. Деякий час оператором працював військовий хірург О.Жуков, а акушером – А.Швидкой. Їхніми послідовниками були С.Ангорський , П.Чубинський та У. Каратишов. Незважаючи на обмежену кількість працівників Лікарської Управи, вони успішно справлялися з покладеними на них обов’язками.
У такому вигляді цей колегіальний орган існував до 1799 року, відколи Кременчуцька Лікарська Управа, як структура Наказу Громадського піклування Новоросійської губернії, була переведена до Катеринослава, оскільки через постійні повені Кременчук не міг далі виконувати роль адміністративного центру губернії. А після нової територіальної реформи Кременчук був приєднаний до Малоросійської губернії і йому повернуто статус повітового міста.
Тож створений 220 років тому перший орган губернського управління медико-санітарною справою кілька разів реформувався та трансформувався, і сьогодні медициною нашого наддніпрянського міста опікується Управління охорони здоров’я.

Професія лікаря – одна із найважчих і однозначно – найвідповідальніша, адже в руках лікаря здоров’я, а інколи і життя пацієнтів. Кременчук завжди славився талановитими, самовідданими медиками, які жили і працюють заради здоров’я кременчужан, чиї імена ми пам’ятаємо і шануємо.

Фото з фондів Кременчуцького краєзнавчого музею.

Автор: вчений секретар Кременчуцького краєзнавчого музею Олена Коваленко

Поделитесь в социальных сетях прямо сейчас:
Share on Facebook
Facebook
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on VK
VK
Share on Google+
Google+
Flattr the author
Flattr
Share on LinkedIn
Linkedin
Share on Reddit
Reddit
Share on StumbleUpon
StumbleUpon