КРЕМЕНЧУЦЬКА ГЕС. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ

КРЕМЕНЧУЦЬКА ГЕС. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ

КРЕМЕНЧУЦЬКА ГЕС. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ

КРЕМЕНЧУЦЬКА ГЕС. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ. 27 березня 1954 року Рада Міністрів СРСР ухвалила рішення про початок будівництва Кременчуцького гідровузла на Дніпрі. Час спорудження Кременчуцької ГЕС (березень 1954 – листопад 1960 рр.) можна розділити на три етапи: перший — підготовчий; другий – основний; третій – пусковий. 1954 рік був роком підготовки та створення робочого колективу будівництва. Головним організатором з першого дня був начальник Кременчукгесбуду І.Т.Новіков. Вже у квітні було створено будівельно-монтажне управління «Кременчукгесбуд».

На початку травня до причалу Табурища пришвартувався буксирний пароплав «Більшовик» з караваном барж, навантажених будівельними матеріалами, а 4 травня прибула група досвідчених будівельників з Цимлянської ГЕС. Сюди з’їхалися робітники з Дніпровської, Горьковської, Дубосарської, Невської та інших гідростанцій. Понад 700 досвідчених гідробудівників направив на Кремечукгесбуд колектив Каховської ГЕС, в тому числі укомплектовані спеціалістами екіпажі земснарядів, екскаваторів, бульдозерів, а також бригади монтажників, бетонників та ін. На Кременчукгесбуд також прибула бригада опалубників, очолювана І.Т.Лукашем, який раніше працював на шахтах Донбасу, відновлював Дніпрогес. Споруджувати нову ГЕС приїхав ветеран гідробудівництва уродженець Ярославської області арматурник М.Д.Карпов. На Кременчукгесбуд приїхав 1955 року і очолив тут бригаду арматурників. Разом з ним прибули його діти: арматурники Володимир, Аркадій і Анатолій, геодезисти Ольга і Тамара, лаборант Віра.
Кременчуцька ГЕС стала всесоюзною ударною будовою. На спорудженні зібралися люди різного віку і професій з усіх кінців країни. Багато з них не мали спеціальності. Але майже з самого початку будівництва був організований навчальний пункт, який займався навчанням спеціалістів, котрих бракувало на будівництві. В останні роки на базі навчального пункту був створений навчальний комбінат та філіал вечірнього технікуму, в якому навчали робочих різним будівельним спеціальностям, а технікум – по спеціальності гідробудівників. Колектив будівників створювався в дуже складних умовах. Не вистачало житла, їдалень, магазинів, шкіл. Людей розміщували в селах за 5–20 кілометрів від будівництва. На будові трудилося десятки багатонаціональних бригад. Вже на кінець 1959 року тут працювало понад 9 тисяч молодих робітників. У 1960 році на будівництві ГЕС нараховувалося 810 технічних працівників, причому понад половина з них прибули з гідробудов інших республік.
На підготовчому етапі (березень 1954 – листопад 1957 рр.) був побудований автоматизований бетонний завод, гранітні кар’єри з дробильним заводом, завод і полігони по випуску залізобетонних конструкцій, завод плит-оболонок, завод силікатної цегли, лісокомбінат, автогаражне господарство на 950 автомашин, машиннотранспортну базу, бази гідроелектромонтажу, гідромонтажу, гідромеханізації та цілий ряд інших підсобних підприємств. Невідкладними були також роботи по спорудженню лінії електропередач, залізничних і шосейних доріг, що вели до району будівництва.
Першими, хто перегорнув сторінку Кременчуцької ГЕС, були геологи. 15 липня 1953 року на березі Дніпра в районі с. Таборище з’явилася геологорозвідувальна експедиція, очолювана головним геологом Кременчуцької експедиції Укр. ГІДЕПу Д.Записоцьким. На місці геологи побачили декілька селянських хат, розташованих однією вулицею вздовж берега Дніпра, виднілися дніпровські плавні з піщаними заносами та заростями. До геологів підійшли селяни. Дізнавшись, що тут будуватиметься велика гідроелектростанція, деякі з них не витримали: «Тут уже були такі, як ви, у 1932, 1939, 1949 роках. Так само запевняли, що споруджуватимуть гідроелектростанцію. Однак поїхали ні з чим, а ГЕС, як бачите, ніякої немає. Ось і ви походите зі своїми триногами, набурите дірок у землі і на тому кінець».
Але ці «передбачення» маловірів не виправдалися. За декілька днів до району запланованого створу гідровузла прибули автомашини з бурильними установками, насосами, трубами, пересувними електростанціями та іншим обладнанням.
Весною 1954 року на допомогу геологам прийшли перші бригади дорожників. Прокладення шляхів було першочерговою справою, бо до району с. Таборище ніяк було доставити все необхідне для будівництва.
З самого початку будівництва колектив зустрівся з серйозними виробничими труднощами. Це відсутність залізничних і шосейних шляхів, що затримувало доставку матеріалів і техніки. Перевезення будівельних матеріалів – скельних порід, бетону й залізобетону, арматури, цегли, а також щоденну доставку 2 тис. робітників за 50км від будівництва доводилося здійснювати в умовах повного бездоріжжя. Внаслідок цього будівництво не завжди своєчасно забезпечувалося технікою і матеріалами. Також не вистачало електроенергії, бо магістральна лінія електропередачі (ЛЕП) ще тільки будувалася.
Першими перемогами були: 1) 25 жовтня 1955 року бригада Д.Коваленка закінчила монтаж лінії електропередач напругою 154 кВт ; 2) На початку листопада 1955 р. старе русло Дніпра було перекрито; 3) У березні 1957 року на Кременчуцькій ГЕС почали укладати бетон в основні споруди гідроелектростанції.
На основному етапі (листопад 1957 – грудень 1959 рр.) 1 листопада 1957 року був закладений фундамент Кременчуцької ГЕС. 16 вересня 1959 року гідробудівниками, які працювали на спорудженні руслової греблі, було скинуто у воду Дніпра понад 4 тис. кубометрів ґрунту. Був зведений наплавний міст, що збирався на причалах за 5км від місця перекриття ріки, збудовані лівобережний та правобережний ряди, зміцнені гранітними шпорами. До 28 березня закінчилися всі роботи по кріпленню наплавного мосту. До цього часу скінчився монтаж прогонових будов мостового переходу і підготовка до пуску першого гідроагрегату. До 1 жовтня 1959 року підготовка до затоплення котловану гідроелектростанції і перекриття русла Дніпра була повністю закінчена.
До підриву перемичок залишилося менше години. Бульдозерист будівництва М.Миколаєв зробив траншею для укладення вибухівки в низову перемичку. Підривники П.Куличенко та К.Кошман пробили в траншеї шурфи і заклали туди понад 500 кг вибухівки. О 19.00 на мостовому переході пролунали фанфари і десятки ракет сповістили команду: «Приступити до затоплення котлована». Підривник Г.Кошман запалив шнур. Величезної сили вибух трусонув повітря.
Протягом години низову перемичку було розмито на ширину 150м. Могутні води Дніпра з шумом ринулися до котловану основних споруд і швидко затопили його. Отже, 3-го жовтня 1959 року було затоплено котлован основних споруд і перекрито основне русло Дніпра. Це дозволило зробити необхідний підпір і поставити перший гідроагрегат під промислове навантаження.
Великий зал залитий яскравим світлом. По периметру трьох стін напівколом, весь у вогнях світлової сигналізації – головний пульт управління, мозок гігантської гідротехнічної споруди – ГЕС імені 50–річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції, матері нашого міста, яка дала життя його прямим вулицям, зеленим алеям і паркам, заводам, школам. В залі – діловита тиша. …Пуск гідроагрегата затримувався. Йшли останні приготування. Люди на вахті напружено трудилися. Пуск – це спресовані в одну мить місяці копіткої праці будівельників, монтажників, налагоджувальників, мить, яка об’єднує розрізнені дії людей різних спеціальностей, яка дасть оцінку їх праці, а станція візьме старт у майбутнє. Нарешті до пуску все готове. Вахта починає збирання первинної схеми комутації. В залі – мертва тиша. Напруження людей досягає свого апогею. І ось:
– Дозвольте пуск? – у дзвінкій тиші ці слова звучать особливо чітко і значимо. Це В.О. Єгоров запитав дозволу на пуск гідроагрегата у диспетчера системи «Дніпроенерго».
– Пуск дозволяю, – звучить лаконічно.
Настає довгождана мить. Точним, впевненим порухом перший змінний інженер ГЕС повертає ключ управління і …генератор № 1, перший гідроагрегат нової станції, включений на паралельну роботу в систему «Дніпроенерго».
Ще мить, і напружена тиша залу зірвалася радісним гулом. Люди поздоровляли один одного, тисли руки, обіймалися, радісно посміхалися…Станція дала перший струм для народного господарства країни!
Отже, перший агрегат – запущено!
На завершальному етапі будівництва Кременчуцької ГЕС (грудень 1959 – листопад 1960 рр.) 15 грудня 1959 року о 18 год. 6 хв. другий агрегат гідроелектростанції підімкнули до системи «Дніпроенерго», 25 грудня дав промисловий струм третій агрегат, а 29 грудня почав працювати четвертий.
31 березня 1960 року о 18 год. 12 хв. п’ятий агрегат Кременчуцької ГЕС дав країні промисловий струм, на черзі був шостий агрегат.
29 квітня 1960 року дав промисловий струм шостий агрегат. Кременчуцька ГЕС почала працювати на половину своєї проектної потужності.
До травня 1960 р. було повністю закінчено монтаж закладальних частин на всіх 12 агрегатах, зібрано робочі колеса 7, 8 і 9 турбін, а також встановлено статори на двох наступних агрегатах.
31 травня о 23 год. 30 хв. дав промисловий струм сьомий агрегат станції, а в серпні 1960 р. будівельники поставили під навантаження восьмий і дев’ятий агрегати Кременчуцької гідроелектростанції.
16 вересня о 22 год. 30 хв. почав працювати десятий агрегат гідровузла. 30 жовтня 1960 р. всі електромонтажні роботи по 11–му та 12–му агрегатах були повністю закінчені, а генератор підготовлений до ввімкнення в загальну мережу і 31 жовтня о 1год. 30 хв. ночі сприйняв промислове навантаження.
Уряд країни високо оцінив трудовий героїзм будівників Кременчуцької ГЕС. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1961 р. колектив Кременчукгесбуду було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. 509 кращих робітників, інженерно-технічних працівників і службовців нагородили орденами і медалями Радянського Союзу.
29 липня 1962 року колектив гідробудівників урочисто відкрив Кременчуцьку ГЕС – найважливіший енергетичний вузол Дніпровського каскаду.
Колектив будівельників гідроелектростанції разом з вченими і проектувальниками вніс значний вклад в освоєння і впровадження нової техніки та прогресивної технології, що дало змогу значно скоротити строки і знизити вартість будівництва при одночасному збільшенні її потужності з 450 до 625 тис. кВт. На будівництві Кременчуцької ГЕС було застосовано збірні бетонні і залізобетонні конструкції, безарматурні облицювальні блоки, омонолічені закладні елементи затворів і грат; попередньо напружені балки вагою до 62 тонн. Широке застосування отримав безштабний метод монтажу закладних частин пазів плоских затворів. Цей досить ефективний метод сприяв його широкому застосуванню на будівництві інших гідроелектростанцій. Достроково здали в експлуатацію судноплавний шлюз, за два роки після укладення першого кубометру бетону підготували пуск першого агрегату.
У 1956 році на будівництві Кременчуцької ГЕС побував видатний кінорежисер і письменник О.П.Довженко, а через два роки тут знімались окремі кадри «Поеми про море». Натхненну працю будівників гідроелектростанції оспівали у своїх творах письменники та поети. Перед зодчими ГЕС виступали українські письменники О.Гончар, О.Корнійчук, А.Малишко, В.Василевська та інші. Відомий український поет П.Г.Тичина, який гостював тут влітку 1957 року, в одному з своїх віршів писав:
Чуєш, як в серце епоха торкає?
Думка одна тут – а тисячі рук.
Ось де ця думка оформлень чекає!
Ось де глибинне пізнання наук.
Хмарки нехай – бо летять куди вгодно, –
Що в них цікавого? Ти їх облиш!
Ми ж тут будуєм усі всенародно
Чудо таке, що й не снилось раніш…
Сьогодні безперебійну роботу гідроелектростанції забезпечують майже 300 її працівників. З початку введення в експлуатацію Кременчуцької ГЕС тут вироблено 69 млрд. 249 млн. 249 тис. 910 кВт /год.
Електроенергія, вироблена на Кременчуцькій ГЕС (як і на будь-яких інших ГЕС України), надходить на підприємство з оптової торгівлі (Енергоринок). Тарифи ж встановлюються державою – НКРЕ (національною комісією з регулювання електроенергії). Зароблені гроші витрачаються на чисельні ремонти та реконструкції, заміну окремих деталей та інші роботи, без яких безперебійна та надійна робота гідроелектростанції неможлива. Щороку підприємство має відремонтувати 3 гідроагрегати. Якщо врахувати, що їх 12, то кожен агрегат ремонтується раз на 4 роки. Час спливає, і не зважаючи на зусилля колективу та керівництва тримати все у відмінному стані, щороку агрегати та обладнання Кременчуцької ГЕС старіють та зношуються. Цікаво, на скільки безпечним є цей стратегічний об’єкт сьогодні? На це питання відповів головний інженер Віктор Хижняк, який зауважив: «Одне з найважливіших завдань експлуатації гідроелектростанції – забезпечення надійності і безпеки гідротехнічних споруд. Останніми роками проведена значна за об’ємом та якістю робота з аналізу їх стану та експлуатації, намічено ряд заходів з підвищення контролю за гідроспорудами. Сьогодні ведуться роботи з модернізації обладнання, а також впроваджуються сучасні системи управління всім процесом, які відповідають сучасним світовим розробкам».
Отже, Кременчуцька електростанція – найпотужніша складова у каскаді Дніпровських гідровузлів. Вона другий за величиною енергетичний гігант. ГЕС бере участь в покритті пікової частини графіку навантажень, є швидкодіючим аварійним резервом потужності енергосистеми; працюючи в режимі синхронного компенсатора, є досить великим джерелом реактивної потужності, підтримуючи відповідний рівень напруги на шинах своєї підстанції, де з’єднуються Північна, Дніпровська і Центральна енергосистеми. Їй належить особливе місце у комплексному використанні енергетичних ресурсів Дніпра.
Кудлай С.В., директор Кременчуцької ГЕС зазначає, що «на сучасному етапі для ГЕС характерна висока маневреність, стабільність робочої потужності, надійність в експлуатації, можливість швидкого включення у процеси регулювання частоти в системі, мінімальний вплив процесу виробництва електроенергії на природній стан. Високоманеврене обладнання ГЕС дозволяє змінювати навантаження за дуже короткі проміжки часу, що особливо важливо для покриття споживання електроенергії у ранковий та вечірній максимум навантажень, а також у аварійних ситуаціях. Тільки завдяки використанню потужностей ГЕС у скрутний економічний період становлення Української держави вдалося запобігти розвалу енергосистеми України».

Автор: Шолох А.О

Поделитесь в социальных сетях прямо сейчас:
Share on Facebook
Facebook
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on VK
VK
Share on Google+
Google+
Flattr the author
Flattr
Share on LinkedIn
Linkedin
Share on Reddit
Reddit
Share on StumbleUpon
StumbleUpon