КРЕМЕНЧУЦЬКА МІСЬКА СПІЛКА ЛІТЕРАТОРІВ «СЛАВУТИЧ»

КРЕМЕНЧУЦЬКА МІСЬКА СПІЛКА ЛІТЕРАТОРІВ «СЛАВУТИЧ»

Важливою частиною культурної спадщини будь-якого народу за всі часи була, звісно, література. У наш час інформаційних технологій, бурхливого розвитку електроніки, кінематографії та альтернативних способів подачі і збереження інформації література залишається важливим складником відновлення та розвитку культурної складником сучасного суспільства. Літературні спілки завжди були місцем акумулювання талановитих та небайдужих до життя мислителів та творців. У Кременчуці однією з найвідоміших місцевих спілок літераторів минулого століття є «Славутич», що згуртував і виховав плеяду талановитих письменників. Метою нашого дослідження є вивчення історії створення цієї спілки, що є актуальним, адже знання шляхів її створення, становлення, здолання перешкод і подальшого існування – найкраща основа та приклад для нових поколінь, щоб і в майбутньому в кременчуцькому краї українська література тільки розквітала, притягуючи до себе нові й нові таланти.  

Історія існування міської спілки літераторів «Славутич» складна та цікава. Можна вважати, що її літературні традиції були започатковані у 1912 році відомим згодом українським письменником, автором багатьох оповідань, повістей та романів, Андрієм Головком та його однодумцями, які створили в Кременчуці літературне товариство «Юнацька спілка». Тут загартовувалися в майстерності свого слова пролетарські (Е. Гарелик, І. Браславський, М. Черепаков, І. Заславський, Т. Мулько, З. Кац) та радянські письменники, поети й драматурги (Г. Мізюн, Е. Казакевич, Д. Вишневський, В. Подольський, Б. Чичибабін, С. Мацкін), випускався рукописний журнал «Рідна мова».

Від початку під натиском історичних подій тих днів на засіданнях спілки кременчуцькі літератори збиралися нелегально, ховаючись від влади та її утисків, адже на зібраннях розмовляли українською мовою, яка на той час була заборонена. Однак, незважаючи на утиски та заборони, українська мова жила в серцях членів спілки та на шпальтах рукописного журналу «Рідна мова»: і самі письменники, і їхні твори говорили з читачем саме рідною мовою. Після обшуку, що відбувся восени 1914 року вдома у молодого поета Андрія Головка, усі випуски журналу були вилучені. Перше літературне об`єднання проіснувало лише два роки, але саме воно започаткувало традиції, що згодом відродилися  

Особливо активного розвитку літературне життя в місті набуває на початку 20-х років минулого століття. Утворюються різноманітні літературні угруповання, асоціації та спілки. Однією з перших була група «Перо праці». Наприкінці 1926 року в Кременчуці була утворена асоціація пролетарських письменників. Бурхливе життя творчої інтелігенції Кременчука насичене численними літературними подіями, які не могли не сприяти народженню майстрів влучного слова.

Міська спілка літераторів «Славутич» діє з 1997 року [3, с. 3]. Резиденти літературної спілки «Славутич» за всіх часів виокремлювалися завдяки своїм талантам, удачі та майстерності, активно розвивалися та просувалися ланками української літератури. Одним з таких молодих талановитих літераторів є Володимир Заліський – лауреат Державних нагород СРСР і України, автор великої кількості повістей і романів: «Синій птах», «Людина зоряна», «Солдати». Письменницьку діяльність Володимир Заліський поєдує з роботою редактора чотирьох альманахів «Кременчук літературний», що друкує прозові та поетичні твори літераторів Кременчука. До речі, третє видання альманаху «Кременчук літературний» голова СПУ Юрій Мушкетик назвав «Світлою зіркою на поетичному небосхилі України» [3, с. 3].

Альманах «Кременчук літературний» випускається літературною спілкою «Славутич» вже близько двадцяти років. Слід зазначити, що у післявоєнний час літературний альманах теж виходив, але як неперіодичне видання. Світ побачили лише два числа альманаху – у 1948 та 1957 роках. Тепер ці видання – бібліографічна рідкість. І лише через тридцять п’ять років ця традиція була відновлена. Перше число альманаху «Кременчук літературний» вийшло в світ 1992 року. До редакційної колегії входили: О. Ф. Головко, В. І. Заліський, В. О. Найдьонов, Г. Б. Мілявська, П. М. Пасічник. Розпочинається альманах статтею Івана Пономаренка «Зустріч через 35 років»: замість передмови, у якій зазначено: «літератори Кременчука роблять святу справу, даючи путівку в життя нинішньому альманаху, хоча ця подія має місце через тридцять п’ять років після виходу в світ останного» [1, с. 3].

На сьогодні вийшло п’ять випусків альманаху, що охоплюють найрізноманітніші сторони літературної діяльності митців слова. На шпальтах одного з альманахів Володимир Заліський зазначив: «Озираючись на пройдений шлях, приємно відзначити десятки романів, повістей та сотні поетичних і публіцистичних збірок членів літоб`єднання, а з 1992 року Спілки літераторів «Славутич» [3, с. 5].  

Альманах складається з наступних розділів: проза, поезія, драматургія, публіцистика, критика, гумор і сатира, наші гості та інші. На сторінках часопису мають змогу друкуватися як молоді поети та прозаїки, скажімо поети Андрій Хорев та Катирина Суторміна і прозаїк Юлія Авсеціна, так і письменники, чиї імена вже давно відомі. Наприклад, Наталя Лапіна, про творчість якої Віктор Кава сказав: «Я давно не читав такої багатопланової і сильної прози. Кожен зріз роману чи повісті Наталі Лапіної – то є своєрідний пласт людського буття, часто важкого важкого і молопривабливого, але такого, як є» [3, с. 5]. 

Із 2000 року незмінним головою Спілки літераторів Кременчука «Славутич» є талановитий поет Борис Кулик, що гідно продовжує справу попередників. Переїхавши до Кременчука наприкінці 70-х років минулого століття, він наполегливо почав шукати колег за літературним покликанням у місті. Через деякий час він вийшов на керівника музичного гуртка Кременчуцького педучилища Калініченка І. Ф. Послухавши його вірші, ця обдарована і щира людина залучила його до літоб`єднання «Славутич». Потім були численні «Поетичні весни», які тоді відбувались на обласному рівні. І лише 1983 року після перемоги у конкурсі його прийняли до кола літераторів Кременчука. Тоді там виблискували такі імена, як І. Ф. Калініченко, В. М. Кулішов – чудовий піаніст і літератор, Вечеренко Я. Т. – завідувач книгарні «Військова книга», чуйна і освічена людина Микола Авраменко та багато інших.

У 2005 році вийшов п`ятий за ліком альманах «Кременчук літературний», який вже став бібліографічною рідкістю і настільною книгою кременчуцьких учнів з вивчення літератури рідного краю. Крім того, пощастило видати перший альманах талановитої молоді «Молоді голоси Кременчука». У 2007 році відновила своє буття спілчанська газета «Славутич». Цього ж року побачив світ молодіжний альманах, створений на основі «Поетичних весен». Через брак коштів альманах «Кременчук літературний» довгий час не виходив, і молоді, талановиті творці не мали змоги публікуватися.

На жаль, сьогодення не сприяє активному розвитку літературних спілок як у фінансовому, так і в аудиторному плані – обидва зменшуються та звужуються. Але, нарешті, здолавши важкий період збирання коштів на видавництво альманаху, довгі місяці очікування, друкується чудова збірка творів кременчуцьких авторів, серед яких є справжні шедеври. 22 серпня 2012 року в літературній вітальні ЦМБ ім. М. Горького відбулася знаменна подія – прем’єра альманаху «Кременчук літературний-2012», в якому опубліковані вибрані твори членів Спілки літераторів Кременчука «Славутич». 

Зараз Спілка «Славутич» об’єднує понад 50 літераторів, багато допомагає молодим авторам у розвитку майстерності та творчій самореалізації. За роки незалежності України вийшло друком усього сім випусків альманаху «Кременчук літературний» і два випуски збірки «Голоси молодих». Щороку виходять кілька нових книжок місцевих авторів. Традиційними стали конкурс молодих поетів «Поетична весна» й поетичний фестиваль «Золота осінь». Твори кременчужан стали помітним явищем у культурному житті країни, неодноразово здобували престижні відзнаки міжнародних та всеукраїнських літературних конкурсів, одержали різноманітні премії.

Наявність у Кременчуці літературної спілки дозволяє сподіватись, що зараз і надалі література знаходитиме тут для себе молодих і талановитих послідовників, щирих та відверто емоційних, вдячних шанувальників. Людям корисно читати і слухати витвори мистецтва слова, це допомагає розширити кордони мислення, тренувати розум, пам’ять, збагачувати лексичний запас, зберігати та передавати прейдешнім поколінням народні традиції та мову. Існування такого роду об’єднання сприяє також росту особистих якостей та вмінь молодих митців, адже саме нове покоління найбільше потребує підтримки і поштовху у бік вдалого творчого шляху, натхнення та визнання, які легше отримати, спираючись на досвід старших письменників спілки, на їх зв’язки та вміння.

Отож, можна зробити висновки, що, по-перше, «Славутич»  – це саме та спілка літераторів, яка вже виправдала покладені на неї надії та одночасно має достатні перспективи на майбутнє, по-друге, звертаючи увагу на довгий час існування цього угруповання, викликає неабияку повагу її здатність реагувати на зміни у суспільстві та витримувати випробування політичними, економічними та соціальними змінами, і по-третє, «Славутич» – це приклад організації, що зібрала під своїм крилом безліч відомих людей, збагативши кременчуцьку літературну спадщину й піднявши місто на вищий рівень культурного життя.

 

ЛІТЕРАТУРА

1.        Кременчук літературний : альманах. Випуск 1 / Спілка літераторів «Славутич». – Кременчук, 1992. – 152 с.

2.        Кременчук літературний : альманах. Випуск 2 / Спілка літераторів «Славутич». – Кременчук, 1996. – 185 с.

3.        Кременчук літературний : альманах. Випуск 5 / Спілка літераторів «Славутич». – Кременчук, 2005. – 255 с.

4.        Кременчук літературний : альманах [Електронний ресурс] / Спілка літераторів «Славутич». – Режим доступу до альманаху : http://slavutich-lit.narod.ru/gaz.html

АВТОР: ЧЕРЕДНИК ОЛЬГА СЕРГІЇВНА

Поделитесь в социальных сетях прямо сейчас:
Share on Facebook
Facebook
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on VK
VK
Share on Google+
Google+
Flattr the author
Flattr
Share on LinkedIn
Linkedin
Share on Reddit
Reddit
Share on StumbleUpon
StumbleUpon