Народне ополчення та винищувальні батальони в обороні міста Кременчука (серпень – вересень 1941 року)

Народне ополчення та винищувальні батальони в обороні міста Кременчука (серпень – вересень 1941 року)

Одним з прикметних явищ років Великої Вітчизняної війни було прагнення багатьох людей стати на захист своєї Батьківщини. Матеріалізувалося воно, по-перше, у бажанні потрапити на фронт і, по-друге, у виникненні, поряд з регулярною армією, добровольчих форм участі населення у боротьбі проти ворога.

Різни народні формування на допомогу збройним силам почали створюватися з самого початку війни, передусім, у зоні бойових дій та прилеглих регіонах.

Вже в перші дні війни низкою директив центральних властей та відомчих інструкцій йому було досить швидко надано організованого характеру (Маються на увазі Постанова РНК СРСР від 24 червня 1941 року «Про охорону підприємств і установ та створення винищувальних батальйонів», Наради в ЦК ВКП(б) 26 червня і 2 липня 1941 року, на яких схвалено започаткування народних ополчень, спільна Постанова ЦК ВКП(б) та Державного Комітету Оборони від 4 липня 1941 року). Упорядковувалося створення добровільних формувань, визначалися основні їх види. Одні з них (ополчення, групи самозахисту, партизанські загони) продовжували давні народні традиції, інші (винищувальні батальйони) запроваджувалися вперше.

Маючи спільну мету і завдання, різни добровільні утворення відрізнялися від армійських підрозділів і частин призначенням, способами комплектування й особовим складом, специфікою підготовки та використання. (Організаційна структура Кременчуцьких формувань буде приведена нижче).

Разом з тим, активно допомагаючи воїнам регулярних збройних сил, народні формування різних видів тісно взаємодіяли між собою. Добровільні збройні утворення цивільного населення залучалися до боїв, виконуючи роль другого ешелону, несли охоронну службу в прилеглій до фронту смузі.

Започаткована владними структурами, ця форма залучення населення до боротьби швидко одержала активну підтримку знизу, перетворившись на один із видів добровільних воєнізованих формувань. Вельми промовистою ознакою цих народних утворень було комплектування їхнього особового складу не за наказом, а за власним бажанням чи згодою людини, тобто визначальним виступало особисте почуття громадянського обов’язку.

Одним з першочергових завдань початкового стану протистояння нацистській навалі було поповнення й підкріплення збройних сил додатковими контингентами. Така термінова необхідність обумовлювалася як перевагою ворожих військ (особливо першого ешелону), так і не готовністю СРСР внаслідок різних причин до відбиття агресії.

Розвиток подій на фронті стрімко випереджав можливості державної системи призову військовозобов’язаних, тому, поряд з підрозділами армії, рубежі подекуди займали патріоти – ополченці. Без попередньої підготовки та чийогось втручання активна частина населення оперативно створювала бойові групи, дружини та загони, прагнучи якомога швидше допомогти армії у нерівному двобої із загарбниками.

Першим добровольчим з’єднанням в Україні стала Кременчуцька дивізія народного ополчення. В другій половині липня, рішенням Полтавського обласного комітету партії, а безпосередньо виконував його Кременчуцький міський комітет КП(б)У, було сформовано цю дивізію.

Як вона формувалася? Багато заяв від тих, хто за віком, станом здоров’я та фахом не підлягав призову до армії, але бажав взятися за зброю, надходило самопливом. Водночас у забезпеченні сталого припливу добровольців вирішального значення набуло, поряд з узвичаєними організаційно – масовими заходами (мітингами, зборами, нарадами, індивідуальними бесідами), посилення директивних повноважень партійних комітетів. Обов’язковість рішень партійних органів зверху донизу гарантувалася підпорядкованістю розгалуженої мережі первинних осередків і, в разі необхідності, застосування заходів громадського та адміністративного впливу.

Відбір добровольців проводився при активній участі партійних комітетів і первинних партійних організацій заводів, підприємств і установ міста. Наприклад, колишній секретар парткому Крюківського вагонобудівного заводу А.О. Будний згадував, як 28 липня 1941 року відбулося спеціальне засідання парткому, на якому було обговорене питання про створення полку народного ополчення.

В короткий час в народне ополчення добровільно записалось 937 робітників і службовців заводу .

Всього дивізія народного ополчення налічувала біля 4 тисяч чоловік , 80 відсотків з них були комуністи та комсомольці . Організаційно вона складалася з трьох стрілецьких полків. Командиром дивізії був призначений полковник О.С. Платухін, начальником штабу – військової комісар Кременчуцького району майор О.М. Мачула 1-й і 2-й стрілецькі полки формувались з робітників і службовців багатьох підприємств міста і носили назву Кременчуцькі. 3-й стрілецький полк складався з робітників і службовців Крюківського вагонобудівного заводу і мав назву – Крюківський.

На посади командирів, комісарів і політруків були призначені керівні працівники заводів і підприємств. Ця обставина сприяла формуванню дивізії в стислі строки, це відіграло позитивну роль і в період сколочування підрозділів, оскільки командири добре знали людей і могли правильно їх розставити.

При комплектуванні ополченських підрозділів нижчої ланки, звичайно, дотримувалися порядку, за яким у взвод, роту входили добровольці з одного цеху, підприємства, установи, закладу. Люди знали один одного по спільній праці, навчанню. Крім того, до бойового об’єднання потрапляли й активісти чи навіть ядро громадської, яке мала в трудовому чи навчальному колективі незаперечний авторитет. Нарешті, бійці таких підрозділів розуміли, що за ними – їхні сім’ї, друзі, рідне місто. Отже, сформовані в такий спосіб добровольчі збройні одиниці відзначалися згуртованістю, взаємопідтримкою, високими моральними якостями.

Зброєю і боєприпасами дивізія забезпечувалася за нарядом командування Південно-Західного напрямку. Ополченці озброювались гвинтівками. На кожен батальйон, а їх в кожному полку було по три, виділялося по 2–3 ручних і 1–2 станкових кулемети. Крім того, підрозділи одержали пляшки з запалювальною сумішшю, ручні і протитанкові гранати. В склад дивізії входив дивізіон артилерії. Пізніше, коли через Полтавщину йшли частини Червоної Армії, на озброєння дивізії було передано декілька мінометів, протитанкових гармат і гвинтівок. Обозно-речовим майном і продовольством дивізія забезпечувалася за рахунок місцевих засобів.

Особовий склад дивізії також був залучений до будування оборонних споруд. Вони готували рубіж, на якому їм в майбутньому оборонятися. Бійці і командири будували бліндажі, протитанкові перешкоди, ставили дротові загороди, встановлювали мінні поля, обладнували окопи, позиції і т.д. Це була краща школа бойової підготовки.

На початку серпня 1941 року бої розгорнулися в Онуфріївському і Новогеоргіївському районах Кіровоградської області, а передові частини німців, які прорвалися, почали підходити до Крюкова, щоб з ходу форсувати Дніпро і захопити Кременчук.

В цій скрутній бойовій обстановці командування Південно-Західного фронту прийняло рішення висунути на раніше підготовлений оборонний рубіж західніше Крюкова дивізію народного ополчення. Їй була поставлена задача міцною обороною зупинити наступ ворога і утримувати рубіж до підходу в місто регулярних частин Червоної Армії.

Першим зайняв оборону 5 серпня 1941 року 3-й Крюківський полк, а в ніч на 6 серпня – 1-й і 2-й Кременчуцькі полки народного ополчення. Дивізія обороняла смугу 20 км по фронту і 2–3 км вглиб, при одноешелонній побудові бойового порядку. Основні зусилля дивізія зосереджувала в центрі, на ділянці Крюківського полку. Тут проходили дві основні дороги: до міста і до пристані на Дніпрі. Ділянка оборони цього полку досягала 6 км по фронту, інших – по 7 км.

Зранку 6 серпня дивізія зав’язала бій з передовими частинами ворога. Фашисти розраховували на легку перемогу. До батальйону гітлерівців йшли на повний зріст на розташування 3-го полку, а біля роти автоматників, які вели безладну стрілянину, атакували 1-й полк. Ополченці підпустили ворога досить близько і відкрили залповий вогонь. Багато ворогів полягло. Незабаром фашисти організували ще декілька атак, які були успішно відбиті ополченцями.

Обравши зручну нагоду, ополченці перейшли в стрімку контратаку і відкинули ворога на 10 км. Про бойові дії дивізії газета «Правда» тоді писала: «…в 11 часов вечера ополченцы встретились с фашистскими частями. Не дав опомниться обнаглевшему врагу, народные ополченцы кинулись в бой. Ошеломленные, очевидно неожиданной встречей, фашисты бежали» . В цьому бою ополченці захопили у німців 8 кулеметів, 4 міномети, багато автоматів, рушниць і іншої військової техніки .

В наступні два дні ворог здійснював перегрупування і вів підготовку до нової атаки. Готувалися до бою і ополченці. Зранку 9 серпня супротивник, до полку мотопіхоти, при підтримці танків і бронемашин, після нетривалої артилерійської підготовки і ударів авіації перейшов до наступу. Бійці і командири дивізії відбивали одну атаку за другою, вражаючи ворожі танки пляшками з запалювальною сумішшю і протитанковими гранатами. До останнього снаряду билася гарматна обслуга під командою І.Є.Буличова. Особливо гарячі бої розгорілися на підступу до мосту через Дніпро. 22 бійця під командою молодшого лейтенанта О.Г. Гольдфарба стояли на смерть і не пропустили фашистів.

Більше ніж половина особового складу дивізії полягли смертю хоробрих або були поранені на підступах до рідного міста. Особливо хоробро в цих боях проявили себе комуністи. До останнього подиху бився з ворогом політрук роти П.Ярина. Хоробрий політпрацівник влучним вогнем та в рукопашному бою знищив більше десятка німців. І тільки куля ворога обірвала життя цього героя .

Приклад комуністів наслідували і безпартійні воїни. Так боєць 1-го Кременчуцького полку, інженер М.Д.Мельниченко, незважаючи на поранення, категорично відмовився покинути місце бою. Він знищив декілька німців і загинув смертю хоробрих. 36 ополченців 3-го Крюківського полку, будучи пораненими, стійко обороняли свої позиції, відбивши дві атаки роти фашистів.

Залишки дивізії народного ополчення влились до складу 297-ї стрілецької дивізії, направленої до Кременчука командуванням 38-ї армії.

В умовах війни, поряд із уже апробованими утвореннями, швидко склалися й набули поширення винищувальні батальйони – нова досконаліша форма використання можливостей громадськості у знешкодженні ворожої агентури, дотриманні режиму, запровадженого в прифронтових і тилових районах.

Так, у спеціальній Постанові Полтавського обкому КП(б)У від 26 червня 1941 року говорилося: «…Покласти на органи НКВС завдання організації боротьби проти парашутних диверсантів, з цією метою при міських і районних відділах НКВС сформувати винищувальні батальйони». І буквально на другий день в Кременчуці почалось формування винищувального батальйону, який в короткий термін був сформований і приступив до виконання службового призначення.

Окремою сторінкою в літописі нашого міста стала участь винищувального батальйону в його обороні. Є спогади начальника штабу цього батальйону, його бійців, але це окрема робота.

Винищувальний батальйон, який був сформований в місті Кременчуці на базі рятувальної станції, носив назву – винищувальна рота на воді. До її складу входили всі штатні підрозділи річкового флоту, які знаходилися в акваторії портового міста Кременчука, молодь, яка на той час не була призвана до лав армії, та літні люди, які не підлягали призову. Всього до складу роти входило біля 100 чоловік.

Мужність і винахідливість виявили бійці роти винищувального батальйону, як їх тоді називали – водники, в цей час. Ось як про це розповідається в «Доповідній записці рятувальної служби Союзосводу СРСР про перебудову роботи на військовий спосіб» від 2 жовтня 1941 року: «…Личный состав спасательной службы Кременчугского Освода (Укросвод) до занятия города врагом самоотверженно провел работу по спасению бойцов Красной Армии. В августе месяце авиация противника разбомбила переправу через Днепр. Наша пехота, в количестве около 1000 человек, оказалась в воде. Благодаря принятым мерам спасательной службе, привлекшей актив осводовцев, большинство бойцов из воды были извлечены, а понтонная переправа была с помощью легких водолазов (от Кременчугского Освода) восстановлена полностью» .

Відповідно до свого основного призначення, винищувачі вдень і вночі патрулювали вулиці Кременчука, прочісували місцевість, перевіряли документи, у разі потреби влаштовували засади й облави, здійснювали збройні операції по затриманню або ліквідації груп та окремих диверсантів, вивідачів і терористів, які просочувалися через лінію фронту або десантувалися з літаків.

В подальшому Кременчуцький винищувальний батальйон проявив себе, як добре організований військовий підрозділ, здатний самостійно вирішувати оперативні завдання.

В процесі взаємодії з регулярними військами винищувальний батальйон, разом з залишками ополченців, згодом влився в 297-у стрілецьку дивізію.

Саме з 19 серпня 1941 року оборона Кременчука була покладена на 297-у стрілецьку дивізію 38-ї армії.

Із уцілілих ополченців і бійців винищувального батальйону був сформований стрілецький полк, який до 12 вересня 1941 року мужньо захищав рідне місто.

Героїчна оборона воїнів 297-ї стрілецької дивізії і Кременчуцького ополчення майже на цілий місяць скувала значні сили ворожих військ на цій ділянці фронту.

Навіть в ті тяжкі часи мужність захисників Кременчука була оцінена достойно. За хоробрість і героїзм були нагороджені: орденами – 112 і медалями – 609 чоловік .

До речі, в ході визволення українських земель від загарбників, органи влади знову поверталися до таких перевірених гарантів безпеки й нормального функціонування тилу, як винищувальні батальйони.

В Кременчуці, з жовтня 1943 року по травень 1944 року, діяв такий винищувальний батальйон, але це окрема сторінка в літописі нашого міста.

Ополчення, винищувальні батальйони, інші форми добровільних народних формувань стали яскравим прикладом самовідданості, мужності й відваги кременчужан у боротьбі з ворогом. Безперечним є той факт, що всі вони відіграли вкрай важливу роль в захисті нашого міста.

Тисячі відомих і безіменних героїв віддали своє життя, відстоюючи право тодішнього й прийдешнього поколінь на свободу і мир.

АВТОР: ГРИЩЕНКО В.М.

Поделитесь в социальных сетях прямо сейчас:
Share on Facebook
Facebook
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on VK
VK
Flattr the author
Flattr
Share on LinkedIn
Linkedin
Share on Reddit
Reddit
Share on StumbleUpon
StumbleUpon