Пам’ятки історії та культури Кременчука

Останнім часом в суспільстві пробуджується свідомий інтерес до культурного надбання не лише на державному рівні, але і у пересічного мешканця. Люди почали частіше згадувати про славетну історію свого народу, події, на честь яких встановлені пам’ятники. На жаль, багато часу пішло на затвердження Закону «Про культурну спадщину», і лише 8 червня 2000 року його було підписано Президентом. Після розпаду Товариства охорони пам’яток історії та культури колишнього Союзу більша частина пам’яткоохоронної документації Кременчука була втрачена, пам’ятники залишились майже без нагляду. Частина з них стала жертвами вандалізму, деякі дошки, виготовлені з кольорових металів, було викрадено, пам’ятники з нетривких матеріалів з плином часу почали руйнуватись.

Щоб займатися обліком і охороною пам’яток культурної спадщини, самого ентузіазму замало, потрібні певні кошти, яких хронічно не вистачає.

На ХІ сесії міської ради ІУ скликання від 10 квітня 2003 року було затверджено «Перелік пам’яток культурної спадщини міста Кременчука». На цей час на обліку і під охороною держави знаходилась 201 пам’ятка. З них 72 пам’ятки монументального мистецтва, 42 братські могили та окремі поховання відомих людей, 57 пам’яток архітектури та містобудування, 21 будівля, пов’язана з важливими історичними подіями та діяльністю відомих осіб, 7 пам’яток археології та 2 пам’ятки садово-паркового мистецтва. Рішенням цієї ж сесії затверджені балансоутримувачі об’єктів культурної спадщини міста.

З прийняттям Закону «Про охорону культурної спадщини» в місті стали більше приділяти уваги історичному надбанню, почали з’являтись нові пам’ятники. В період з 2000 по 2008 рік у Кременчуці встановлено і взято на облік 16 нових пам’ятників, меморіальних дошок та пам’ятних знаків, зокрема:
1. Меморіальний комплекс «На афганской тропе», присвячений воїнам – інтернаціоналістам (с. Молодіжне, парк Воїнів-інтернаціоналістів).
2. Пам’ятна стела «Перший день після війни» – єдиний в своєму роді пам’ятник в Україні (Площа Перемоги).
Обидва пам’ятники споруджено на кошти фонду Партії національно-економічного розвитку регіонів України (ПНЕРРУ) і Почесного громадянина міста В.М. Матицина.
3. Меморіальна дошка на честь всесвітньо відомих вчених В.В.Докучаєва та В.І.Вернадського, які зупинялись 1890р. у будинку колишнього готелю «Вікторія» (вул. Карла Маркса, 10-А) під час дослідження грунтів Кременчуцького повіту.
4. Меморіальна дошка на честь засновника та першого ректора Інституту економіки та нових технологій професора Ю.І.Кравченка (1948 – 1997) (вул. Пролетарська, 24/37).
5. Меморіальна дошка на честь Заслуженого лікаря Української РСР Б.І. Нагайченка (1929–1992) (бул. Пушкіна, 21).
6. Пам’ятний знак на честь 10–ї річниці Незалежності України (площа Перемоги).
7. Пам’ятний знак на честь міського голови І.К.Пономаренка (1940 – 1999 рр.) (вул.60 років Жовтня, 62).
8. Пам’ятний знак, присвячений загиблим військовополоненим і мирним жителям (Крюків, Пінчуківка).
9. Пам’ятний знак «Жертвам фашизму» на території Кременчуцького залізничного технікуму. Під час Великої Вітчизняної війни на цьому місці знаходився табір військовополонених.
10. Меморіальна дошка засновнику і першому ректору Кременчуцького державного політехнічного університету Маслову В.Є. (вул. Першотравнева, 20).
11.Пам’ятна дошка відомому радянському співаку Володимиру Висоцькому (вул. 1905 року, 2).
12. Пам’ятний знак військовим з’єднанням і частинам, що відзначилися в боях за Кременчук (парк Миру).
13. Пам’ятник В.І.Вернадському (сквер Жовтневий).

14. Пам’ятний знак «Жертвам Голокосту» (вул. Квартальна, територія синагоги). Відкритий на кошти єврейської общини та В.М.Матицина в пам’ять 15 тис. євреїв Кременчука та району, які були знищені фашистами у 1941–1943 рр.
15. Пам’ятний знак шести комсомолкам-підпільницям махоркової фабрики, які загинули від рук денікінців наприкінці 1919 р. (вул. Пролетарська, праворуч при в’їзді на міст, у парковій зоні).
16. Пам’ятник Т.Г.Шевченку у Придніпровському парку.

19 квітня 2004 р. у Кременчуці встановлено бронзову постать великого сина українського народу Т.Г.Шевченка. Вважається, що геній української та світової літератури у 1843 та 1845 рр. відвідав наше місто. Принаймні, маршрут його подорожі Україною пролягав таким чином, що неодмінно мав проходити через наше місто. Свідченням цього вважаються згадки про Кременчук та Крюків у творах «Наймичка» та «Капитанша».

Передісторія монумента така. Кременчужани давно мріяли мати у місті пам’ятник великому Кобзареві. Ще у далекому 1922 році проводився конкурс на кращий проект такого пам’ятника. Перемогу в ньому здобув твір колишнього головного архітектора міста Л.М. Шлапаковського, однак він так і не був втілений у життя[1]. У 80-х роках знову повернулись до цієї ідеї, в результаті чого у березні 1989 року було відкрито пам’ятну дошку Т.Г.Шевченку (ріг вул. Леніна і Т.Г.Шевченка. Автори барельєфа – архітектори М.Я.Завадський, С.І.Ткаченко та скульптор В.С.Гулий).

22 лютого 1990 року було прийнято рішення міськвиконкому № 137 «Про спорудження пам’ятника Т.Г.Шевченку в Кременчуці», визначене місце для нього і встановлено пам’ятний знак (бульвар Пушкіна, біля Промінвестбанку). У місті почалося збирання коштів. Але монумент і цього разу не був встановлений. Епопея продовжувалась: у 1994 році заклали символічний перший камінь майбутнього пам’ятника вже в іншому місці – на набережній Дніпра. І лише через 10 років по тому, у 2004 р., скульптуру нарешті встановлено. Тепер можна стверджувати, що пам’ятник Т.Г.Шевченку в Кременчуці є. Урочисте відкриття його відбулося до дня перепоховання поета 22 травня 2004р.

Серед інших зрушень у пам’яткоохоронній роботі було: розчищення від пізніх нашарувань і встановлення нової пам’ятної таблички біля пам’ятки природи «Скеля-реєстр» (район річкового вокзалу, 2003 р.). 2008 – 2009 рр. були встановлені новий пам’ятний знак на честь Куруківської битви та новий обеліск на могилі льотчика М.Г.Виноградова, дерев’яний хрест пам’ятника «Жертвам голодомору 1932 – 1933 рр.» замінений на гранітний.

До Дня міста 2008 р. було реконструйовано Алею Героїв Радянського Союзу у сквері Жовтневий. На 18 гранітних плитах викарбовано портрети героїв-кременчужан.

Жителі міста не забувають своїх видатних земляків: за ініціативи Кременчуцького медичного коледжу, Кременчуцької міської дитячої лікарні та Кременчуцького краєзнавчого музею 17 червня 2009 року урочисто відкрито меморіальну дошку Заслуженому лікарю України, Почесному громадянину міста В.Т.Федько (Автор В.Волкова).

У місті добре знають про подвиги та незвичайну долю кременчужанина С.Коваленка – знаменитого командира підводного човна Щ–403, який став прообразом головного героя художнього фільму «Командир счастливой «Щуки»». 16.02.2009 р., до сторіччя з дня народження героя-підводника, відкрита пам’ятна дошка на будинку загальноосвітньої школи №1.

За останній час в місті з’явилось і кілька незвичних пам’ятників, скоріше просто скульптур. Це «Пам’ятник водопровіднику», встановлений до 90-річчя міськводоканалу, та символічна «Щука з Кременчука» (згадаймо з цього приводу загальновідому народну пісню про щуку з Кременчука, записану у нотатках великого Кобзаря).

22 травня 2008 року газета «Панорама» оголосила конкурс оригінальних ідей для встановлення у Кременчуці скульптури, що відтворювала б історію та традиції міста, характер його мешканців і могла б стати візитною карткою міста. Саме «Щука» І. Ахметзянова виграла цей конкурс. 29.07 2009 року скульптуру було встановлено в Придніпровському парку (Автор В. Максименко).Вона була створена на кошти благодійного фонду «Джерело Дніпра». Симпатична «Щука» відразу ж сподобалась дотепним кременчужанам. В місті швидко виникло новітнє повір’я: якщо закохані покладуть свої руки в пащу щуці, то навіки будуть разом. Для здійснення ж заповітних бажань практична «Щука» очікує невеликого грошового внеску.

Кременчук, вщент зруйнований у роки війни, не може похвалитися численними шедеврами середньовічної архітектури, однак деякі дуже цікаві пам’ятки архітектури поч. ХХ ст. у місті все ж збереглися. На правобережжі – це колишній будинок купця 1-ї гільдії Г.Є. Чуркіна (вул. І.М. Приходька, 11), побудований в 1902 році в еклектичному стилі з широким використанням традицій російського модерну і окремими елементами давньоруської архітектури, бароко і класицизму. Г.Є.Чуркін – відомий міський меценат. На його кошти було відкрито 2 притулки для сиріт[3]. Будівля одного з них (вул.Чкалова, 4) збереглася до нашого часу і визнана пам’яткою архітектури місцевого значення. Притулок був побудований 1910 р. У 1914 р. в цьому приміщенні розмістився військовий шпиталь, в 30-х роках знаходився Кременчуцький індустріальний технікум, де навчався відомий український композитор Г.І. Майборода. В серпні 1941 р. тут розміщувався штаб 297 стрілецької дивізії, яка обороняла місто, а з 22.06.1941 по 8.08.1941 р. – базувався 1341–й евакогоспіталь. Зараз у цьому будинку знаходиться СТПУ № 26.

Ще один цікавий пам’ятник архітектури – Палац культури ім. Котлова (вул. І.М. Приходька,100), побудований за рішенням робітників Крюківських вагоноремонтних майстерень у 1927. Тут розміщувався один з перших робітничих клубів в Україні. Палац збудовано в стилі українського модерну з використанням елементів української народної архітектури[4]. Клуб названо на честь видатного кременчуцького революціонера І.Ф. Котлова (1874 – 1919 рр.), який у 1900 – 1916 рр. працював малярем у Крюківських вагоноремонтних майстернях. У роки Радянської влади Котлов займав високі урядові посади. Помер і похований на пл. Скобелєва у Харкові.

Серед загиблих у роки війни пам’яток слід назвати найвизначнішу в минулому архітектурну споруду Кременчука – Успенський собор, побудований у 1804 – 1816 рр. за проектом Дж. Кваренгі. Кременчуцький Успенський собор ввійшов до «Переліку визначних пам’яток історії та культури, що потребують першочергового відтворення» (1998), розробленого на виконання Указу Президента України «Про заходи щодо відтворення видатних пам’яток історії та культури України» від 9 грудня 1995 р.[5]. Собор являв собою прекрасну кам’яну однобанну споруду з великим півсферичним куполом на круглому світловому барабані, оздоблену шестиколонними портиками коринфського ордера з трикутними фронтонами. Зруйнований у вересні 1943 р.

Нині найдавнішою архітектурною пам’яткою Кременчука є вежа ансамблю губернських «присутственных мест» (Будинок для спостереження за рухом по Дніпру), побудованих за наказом генерал – губернатора Г.М. Потьомкіна у 1783 – 1787 рр. на березі Дніпра для розміщення органів управління Новоросійської губернії, а пізніше – Катеринославського намісництва. Тут протягом багатьох років після смерті Г.М.Потьомкіна зберігався його срібний сервіз та похідна, так звана «Євгеніївська», бібліотека, що нараховувала до 2000 томів, серед яких – 217 іноземних книг, наукові дисертації, партитури опер, роботи з церковної історії, «Євангелія» у старовинних позолочених окладах, прикрашені дорогоцінним камінням[3]. До недавнього часу у цьому будинку (вул. Гоголя, 2) розміщувався клуб та бібліотека військового госпіталю. Пам’ятка занесена до Державного реєстру національного культурного надбання (у розділі «Пам’ятки містобудування і архітектури»)[6].

Окремо слід зупинитись на пам’ятках археології. Внаслідок антропогенного втручання було знищено кілька прибережних поселень доби неоліту – бронзи, а, можливо, і більш раннього часу, про що свідчать окремі мезолітичні знахідки. Не доступні для вивчення та охорони черняхівські та інші матеріали, що опинилися у зоні щільної міської забудови. Останніми археологічними обстеженнями (осінь 2003 р.), крім вже відомих пам’яток, у місті і на його околицях було виявлено близько 50 курганів[7], які, враховуючи новий сплеск «чорної археології», також вимагають пильної охорони.

Дуже хочеться сподіватись, що питанням обліку, охорони, збереження, та дослідження пам’яток історії та культури нашого міста буде приділятись належна увага. Кременчук має глибоке коріння, і це повинно бути зримим, видимим кожному. Власне, для цього і існують пам’ятки культури – втілена, зматеріалізована історія.

Література:
1. Архів Кременчуцького краєзнавчого музею – Справа №12.– С.12.
2. Перелік визначних пам’яток історії та культури, що потребують першочергового відтворення // Пам’ятки України: історія та культура. – 1999. – Ч.1. – С.105.
3. Лушакова А.Н., Евселевский Л.И. Улицами старого Кременчуга. – Кременчук, 2001. – С. 203.
4. Лушакова А.Н., Евселевский Л.И. Улицами старого Кременчуга. – Кременчуг, 2001. – С. 206.
5. Пам’ятки України: історія та культура. – Київ, 1999. – Ч. 2–3. – С. 123
6. Лушакова А.Н., Евселевский Л.И. Улицами старого Кременчуга. – Кременчуг, 2001. – С. 59 – 60.
7. Супруненко О.Б., Кулатова І.М., Мироненко К.М., Кракало І.В., Тітков О.В.
8. Старожитності Кременчука. – Полтава – Кременчук: ВЦ Археологія, редакція часопису
9. Автограф, 2004. – С.41.