Подвиг Кості Ємельяненка

Подвиг Кості Ємельяненка

«Он понимал,
Что не пройдет пехота.
И, расстегнув
Неспешно воротник,
Застыл на миг
Над жаркой пастью дота.
И вечность прожил
В этот самый миг».

23 листопада 1943 року стало відомо про безсмертний подвиг кременчужанина Костянтина Ємельяненка. У критичну хвилину бою Костя кинувся на німецький кулемет і грудьми закрив його смертоносне жерло. То був час, коли юнь сплачувала комсомольські внески своєю кров’ю і життями…
Хочеться вірити, що мешканці нашого міста – хоча б деякі – пам’ятають це ім’я.
Вашій увазі пропонуються витяги з фондових та архівних документів, які допоможуть згадати і дещо зрозуміти про К.В.Ємельяненка – сина «ворога народу», якого через це не прийняли у комсомол у школі. Він був ополченцем, потім членом підпільної антифашистської організації Ромашкіна-Лісненка. Мобілізований у ряди Червоної армії як доброволець 10 жовтня 1943 року.

З фронтової газети

«Ми служили з Костянтином Ємельяненком в одному 313 полку 110 дивізії 5 Армії. В боях за Павлиш взвод, яким командував товариш Ємельяненко, діяв на головному напрямку. У вирішальну хвилину бою командир К.В.Ємельяненко кинувся на ворожий кулемет і цим забезпечив успіх своїм гвардійцям.
П.Дудниченко»

З листа гвардійців до мами Кості Ємельяненка.

«Дорога Наталіє Антонівно!
Важкі дні переживають комсомольці нашої гвардійської частини, втративши кращого комсомольця, кращого воїна, Вашого сина, – командира кулеметного взводу Костянтина Вікторовича Ємельяненка, який загинув геройською смертю в бою з гітлерівськими загарбниками за честь і незалежність нашої прекрасної Батьківщини. З приходом Вашого сина в нашу частину він зразу ж став улюбленцем всього особового складу… був обраний комсоргом роти, а потім призначений командиром кулеметного взводу.
Перед наступом тов. Ємельяненко на мітингу дав клятву:
— Два роки я перебував під гітлерівським гнітом. Два роки ворог господарював у моєму рідному місті. Я зненавидів усе фашистське. Тільки бій, тільки смерть гітлерівських катів зможе втішити мене. Я буду громити їх, не шкодуючи сил, а якщо буде потрібно, віддам своє молоде життя за честь і славу моєї Батьківщини!
Натхненні словами Вашого сина, гвардійці кинулися на ворога. Зав’язався жорстокий бій. Товариш Ємельяненко розстрілював їх із автомата: «Це вам за мою кохану дівчину! Це вам за понівечену мою рідну Україну!»
Фашисти засіли в траншеях. Гвардієць Ємельяненко крикнув по-німецьки: «Руки вгору, ви оточені!» Десять німецьких солдатів та офіцер кинули зброю й підняли руки…
Відступаючи, ворог закріпився за полотном залізниці. З насипу по наших строчив ворожий кулемет. Просування затрималося.
— Брешете, гади, побіжите! – із гнівом сказав Ємельяненко і рвонувся вперед. На відстані трьох метрів він кинувся на кулемет. Вогненний струмінь пронизав груди героя.
… Зібравшись біля могили Кості, гвардійці поклялися жорстоко мстити фашистським варварам за смерть Вашого сина і свого бойового товариша.
25 листопада 1943 року Ваш син похований на кургані біля залізниці, яка йде з Олександрії на Крюків. Мине час, підуть залізницею поїзди, і сотні тисяч людей будуть дивитися на могилу героя».

Розповідь про сина

«Мій старший син, Ємельяненко Костянтин Вікторович, народився 1922 року 28 червня у селі Рублівка Глобинського району в родині вчителя. В 1930 році Костик пішов у перший клас…
В 1933 році Костику довелося разом з нами, своїми батьками, переїхати до Кременчука, де він продовжив навчання. Навчався він у 16-й школі, нині це школа № 13 (текст написаний у 1965 році. – А.Г.). Костик любив читати, захоплювався спортом (футбол, волейбол, хокей) та риболовлею.
Після закінчення школи Костя дуже хотів поступити до авіашколи в Кременчуці, але його не прийняли, тому що батько був репресований (батько Костянтина Ємельяненка, засуджений у 1938-му до 10 років позбавлення волі, був посмертно реабілітований у 1957 р. – А.Г.).
Йому довелося шукати інші шляхи для отримання якоїсь спеціальності. Він вирішив іти працювати на водну станцію. Тут Костика прийняли до комсомольської організації у 1941 році.
Під час відступу наших військ Кременчуцька водна станція евакуювалася, і з нею відступив Костя у Полтаву. Німців відбили від Кременчука, і надійшов наказ повернутися назад у Кременчук, повернувся і Костик, продовжував перевозити човном поранених червоноармійців з правого берега Дніпра.
Згодом виявилося, що група комсомольців залишилася у Кременчуці для підривної роботи.
В 1943 році у жовтні Костик пішов у ряди Червоної Армії, захищати батьківщину від ворогів, і 23 листопада цього року загинув.

Ємельяненко Н.А., мати».

Костянтин Вікторович Ємельяненко нагороджений медаллю «За відвагу» (1968) та орденом Вітчизняної війни І ступеня (1981) посмертно. Нагороди, фото, а також сорочка-вишиванка Кості зберігаються у фондах музею.

Окремо слід згадати про історію вшанування пам’яті К.Ємельяненка в нашому місті.
У 1975 році згідно з рішенням міськвиконкому від 26.11.1975 на карті Кременчука між проспектом Полтавським та вул. Чайковського з’явилася вулиця Костянтина Ємельяненка.

У 1965 р. у вестибюлі 1 поверху школи № 13 була встановлена бронзова меморіальна дошка, присвячена випускникам І.І.Ткаченку та К.В. Ємельяненку.
29.09.1989 р. відкрили меморіальну дошку, присвячену подвигу К.В.Ємельяненка. У 1990-ті роки дошку викрали якісь вандали.
В 2003 р. на центральному фасаді школи встановлено нову меморіальну дошку з пам’ятним текстом: «Відважному сину Батьківщини Костянтину Омельяненку, який повторив подвиг Олександра Матросова».
На меморіальній дошці допущено помилку: замість «К.В.Ємельяненко» написано «К.В.Омельяненко».
23.11.2009 р., в день 66-ї річниці подвигу К. Ємельяненка, над дошкою з пам’ятним текстом встановили меморіальну дошку з погрудним барельєфним зображенням Костянтина.
Під меморіальною дошкою є поличка для покладання квітів. Хочеться вірити, що у день 75-річчя з дня жертовної загибелі Костянтина Вікторовича Ємельяненка тут з’явиться букет пошани.

При підготовці публікації використані матеріали книг Г.Барвінка, Л.Євселевського, П.Пустовіта «Слышишь, Днепр!»; Д.Перерви «Пам’ятники на священних рубежах»; історичної довідки А.М.Лушакової «Меморіальна дошка учаснику бойових дій у Великій Вітчизняній війні К.В.Ємельяненку»; архіву музею.

Ілюстрації з фондів музею та робота худ. І.Лавецької

Автор: А.Гайшинська

Поделитесь в социальных сетях прямо сейчас:
Share on Facebook
Facebook
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on VK
VK
Flattr the author
Flattr
Share on LinkedIn
Linkedin
Share on Reddit
Reddit
Share on StumbleUpon
StumbleUpon