| sadowod.com | vivaspb.com |
Научно-исторический сайт Кременчуга, Крюкова и их окраин

 

Геральдика Кременчуга

Автор: Роман Пацовский. Опубликовано в Этнография Кременчугчины

Рейтинг:  0 / 5

Звезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активна

 Герб Кременчуга - уездного города Полтавской губернии Российской империи

Высочайше утвержден 24 апреля 1798 года, на голубом щите серебрянная полоса, которая символизирует р.Днепр, протекающую через город.

Герб Кременчуга Советсткого периода

Караимы и Кременчуг

Автор: Борис Бабилуа. Опубликовано в Этнография Кременчугчины

Рейтинг:  0 / 5

Звезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активна

Караимы – немногочисленная народность, живущая в городах Крыма, в других областях Украины, Тракайском районе Литвы, а также в Польше. Караимский язык относится к кыпчакской группе тюркских языков. В настоящее время караимы говорят, преимущественно, на украинском и русском языке, а по характеру быта и деятельности не отличаются от окружающего населения.

Історія Кременчука в контексті німецької колонізації

Автор: Коваленко О.В.. Опубликовано в Этнография Кременчугчины

Рейтинг:  0 / 5

Звезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активна

З часів сивої давнини тягнеться коріння взаємовідносин між українським та німецьким народами. Одним з проявів духовних контактів між ними було розповсюдження в Україні Магдебурзького права. Протягом XIV – XVII ст.ст. ним користувалось чимало міст України – Львів, Кременець, Вінниця, Житомир, Чернігів, Полтава, Гадяч, Лубни, Ніжин та ін.

Чимало німців залишили глибокий слід в історії та культурі Російської імперії. Гордістю нової вітчизни стали Фонвізін, Фет, Даль, Брюлов, Белінсгаузен, Літке, Якобі, Рунге, Шмідт, Ріхтер та багато інших.

Після ліквідації Запорозької Січі імператриця Росії Катерина П поспішає включити українські землі до єдиного господарського комплексу і шукає шляхів залюднення їх діяльним населенням.

К истории древлеправославных общин в г.Кременчуге

Автор: Борис Бабилуа. Опубликовано в Этнография Кременчугчины

Рейтинг:  0 / 5

Звезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активна

В XVII в. в Русской Церкви в результате так называемых "реформ" Патриарха Никона произошел раскол. В результате преследований противники "реформы" вынуждены были бежать, скрываться, переселяться в отдаленные районы Империи или за ее пределы, в том числе и в Малороссию-Украину. Сначала они селились в северо-восточном регионе, а в XVIII в. стали продвигаться на Правобережье и Юг [13].

Сегодня, к сожалению, мы не имеем комплексного, а тем более фундаментального исследования, посвященного древлеправославным христианам (более известным как "староверы" или "старообрядцы") на территории нашего края.

СТАРООБРЯДЦІ В ІСТОРІЇ КРЕМЕНЧУКА (ДРУГА ПОЛОВИНА ХVІІІ СТ. – ПЕРША ПОЛОВИНА ХХ СТ.)

Автор: Музиченко Наталія Валентинівна. Опубликовано в Этнография Кременчугчины

Рейтинг:  0 / 5

Звезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активна

Історія старообрядництва в Кременчуці почалася з другої половини ХVІІІ століття, коли місто стає центром новоствореної Новоросійської губернії і уряд шляхом пільг залучає для освоєння нових земель різні етнокультурні та соціальні групи населення, у тому числі і старовірів. З 60-х років XVIII ст. до Новоросії почали переселятися мешканці стародубських  слобід з Чернігівської губернії (нині територія РФ). Так, 1767 року зі слободи Климової було відпущено 25 чол., а зі слободи Клинців – 22. Згодом частина цих переселенців опинилася і в Кременчуці – головному місті величезного Новоросійського краю [1].