| sadowod.com | vivaspb.com |
Научно-исторический сайт Кременчуга, Крюкова и их окраин

 

Мой дед - Кременчугский почтальон

Автор: Андрей Стась. Опубликовано в История кременчугского транспорта и связи

Рейтинг:  5 / 5

Звезда активнаЗвезда активнаЗвезда активнаЗвезда активнаЗвезда активна

Стась Николай Данилович родился в 1901 году на хуторе Стасивка Мозолевской волости Кременчугского уезда в семье казака.
После окончания Пироговского высшего начального училища в 1916 году поступил учеником на почту в Жовнино, а затем в 1917 году телеграфистом на почту в Юзовке.

Крюковский мост в 1939 году

Автор: Роман Пацовский. Опубликовано в История кременчугского транспорта и связи

Рейтинг:  5 / 5

Звезда активнаЗвезда активнаЗвезда активнаЗвезда активнаЗвезда активна

Работая в Полтавском областном архиве я наткнулся на интересный документ, касаемый Крюковского моста.

И так:

Доповнення до доповідної записки секретаря Полтавського обкому КП(б)У та голови оргкомітету Президії Верховної Ради УРСР по Полтавській області
ЦК КП(б)У та Раднаркому УРСР про закриття залізничного мосту через р. Дніпро з метою його подальшої реконструкції 1939 р.

Особливості судноплавних умов на Дніпрі поблизу Кременчука 19-20в.в.

Автор: Соколова Ірина Михайлівна. Опубликовано в История кременчугского транспорта и связи

Рейтинг:  5 / 5

Звезда активнаЗвезда активнаЗвезда активнаЗвезда активнаЗвезда активна

Серйозне та глибоке вивчення гідрології нашої країни почалося у другій половині ХІХ століття. Це було викликано бурхливим розвитком капіталізму, що, в свою чергу, спонукало розвиток водного та залізничного транспорту. Залізниця Росії того часу тільки набирала обертів, тому водний транспорт займав провідні позиції.

Дніпро, який був однією з найбільших річок Росії, займав надзвичайно вигідне географічне положення, прорізаючи дев’ять російських губерній. Але, будучи одним з найдовших водних шляхів сполучення, він значно поступався по кількості перевезень вантажу та пасажирів іншим річкам Волзько-Невського сполучення. Проблему в цьому питанні створювала велика кількість кам’яних забор, перекатів, мілин і особливо порогів у руслі річки, тому відомий шлях «из варяг в греки» був у торгівельно-економічному відношенні значно обмеженим і низькорентабельним.

«Кременчуг имеет весьма важное значение в днепровском судоходстве: до него суда могут ходить вниз и вверх по Днепру, от него же только вниз и то с риском… Судоходство ниже Кременчуга встречает чрезвычайные затруднения – пороги. В 5 верстах от этого города появляються каменные заборы, пересекающие большую или меньшую часть реки; в 10 верстах ниже Екатеринославля начинаються самые пороги, простирающиеся на 70 верст до деревни Кичкаса», – зазначалося в «Обозрении экономической статистики России» за 1849 рік [1, с. 252-253].

Появление железной дороги и моста через Днепр в Кременчуге

Автор: Роман Пацовский. Опубликовано в История кременчугского транспорта и связи

Рейтинг:  5 / 5

Звезда активнаЗвезда активнаЗвезда активнаЗвезда активнаЗвезда активна

27 сентября 2005 года, после реконструкции, в торжественной обстановке был открыт Кременчугский вокзал. Кроме вокзального здания строителями была обновлена вся привокзальная инфраструктура. На митинге, посвященном этому событию, выступили руководители Южной железной дороги (ЮЖД).
Какова же история ЮЖД и как она связана с Кременчугом?

СПОГАДИ РОБІТНИКІВ КРЕМЕНЧУЦЬКОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО ВУЗЛА ПЕРІОДУ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ

Автор: Коношенко Катерина Ігорівна. Опубликовано в История кременчугского транспорта и связи

Рейтинг:  5 / 5

Звезда активнаЗвезда активнаЗвезда активнаЗвезда активнаЗвезда активна

Шістдесят вісім років тому завершилася перемогою нашого народу страшна війна, яка забрала життя мільйонів. Для гіркої памяті немає термінів. Змінюються держави, кордони, люди, оцінки минулого. Не згасає пам’ять. Ще живі у спогадах нечисленних уже фронтовиків їх бойові товариші, полеглі смертю хоробрих на фронтах Великої Вітчизняної війни. Ще зберігають сиві вдови давні фотокартки та листи, бережно перегортають у пам’яті недовгі щасливі дні і плачуть, упізнаючи у дорослих онуках риси давно загиблих молодих чоловіків. Не гасне полумя вічного вогню, запаленого живими на згадку про загиблих.