Структурно-семантичний аналіз типових моделей кременчуцької міської топонімії

Структурно-семантичний аналіз типових моделей кременчуцької міської топонімії

Сучасна лінгвістична парадигма антропозорієнтованого розуміння сутності й природи мови дає змогу обґрунтовувати ономастику як науку, що якнайтісніше пов’язана з людиною. В ономастичній картині світу відбивається характер культури кожного народу і кожної людини – ім’ядавця [1, с.3]. Тому теза про історико-культурну цінність власних назв не потребує доказів.

Предметом нашої статті стали урбаноніми (лат. urbanus – «міський»). За Н.В. Подольською, – «власні назви будь-яких міських топографічних об’єктів»[2, с. 139]. Хоча Н.В. Подольська відносить до урбанонімів агороніми (грец. άγορά – «площа») – назви міських площ, ринків, плаців; годоніми (грец. όδις – «вулиця») – назви лінійних об’єктів у місті, у т.ч. проспектів, вулиць, провулків, проїздів, бульварів, набережних та хороніми міські (грец. χώρα – «край, країна») – назви районів, кварталів, парків, цвинтарів, фортець, островів, сторін, у межах цієї статті обмежимося розглядом лише годонімів і агоронімів. Крім того, сьогодні в ономастичній літературі існує точка зору, що «до урбанонімів слід включати лише найменування просторових об’єктів, якими можуть бути назви лінійних денотатів – годоніми… і назви об’єктів, подібних до площ, – агороніми…»[3, с. 376].

Вивченню урбанонімії приділяли увагу такі дослідники, як А.М. Мезенко[4], Л.В. Малес[5], М.В. Голомідова[6], В.Є. Поляков[7], М.М. Цілина[8], М. Ю. Забєлін[9]. Так, Л. В. Малес з’ясувала залежність урбанонімів м. Києва від таких екстралінгвальних чинників, як історія, суспільне життя і політика, виокремивши п’ять хронологічних зрізів, що виявили зміни у вербальному образі міста[5]. М.В. Голомідова доводить, що іменний пласт міста, представлений урбанонімами старого Єкатеринбурга, є його літописом і водночас постає певним закодованим інформаційним простором, для інтерпретації якого дослідниця пропонує застосовувати ландшафтно-розрізнювальний, соціально-функціональний і соціально-символічний семантичні ключі[5, с. 376]. В. Є. Поляков розглядає історичну еволюцію топонімії м. Сімферополя, пропонуючи, крім назвотворчих принципів урбанонімів, основні етапи їх переосмислення (трансонімізацію, метонімічну й метафоричну онімізацію апелятивів)[7, с. 66]. Таким чином, у сучасних ономастичних дослідженнях робиться спроба синтезувати напрацьовані традиційні методи структурно-граматичного аналізу власних назв з новітніми когнітивними підходами, що дають змогу розглядати міську топонімію як лінгвокультурологічне джерело.

У безцінній для історії Кременчука праці А.М. Лушакової та Л.І. Євселевського «Улицами старого Кременчуга» звернено увагу на принципи і мотиви номінації дореволюційних кременчуцьких вулиць. Зокрема, виділено назви вулиць, мотивовані власними іменами царствених осіб та їх святих покровителів; назвами церков, що знаходилися на цих вулицях; назвами поштових трактів, на які ці вулиці виходили. Частина вулиць, як стверджують автори, отримала назви за становою, професійною або національною належністю жителів. У деяких назвах відобразилися місцерозташування вулиць, особливості рельєфу чи конфігурації. Вулиці, що виникли в другій половині ХІХ ст., отримали назву з яскраво вираженим національним забарвленням[10, с.19–20].

Метою цієї статті є спроба структурно-семантичного аналізу кременчуцької урбанонімії з точки зору з’ясування особливостей мотивованості та основних принципів номінації, а також побудови структурно–граматичної класифікації для виявлення типових моделей найменувань об’єктів міського простору. Матеріалом для дослідження став Перелік вулиць м. Кременчука станом на 2007 р.[11].

Як свідчить аналіз, за превалюючими принципами номінації урбаноніми м. Кременчука розподілилися на три найбільш численні групи: 1) відантропонімні (антропоніми – власні імена осіб (імена, по батькові, прізвища, прізвиська людей); 2) відтопонімні (топоніми – власні назви географічних об’єктів); 3) відапелятивні (апелятиви – загальні назви) утворення. Незначну кількість складають відергонімні (ергоніми – власні назви підприємств, установ, організацій) та відхрононімні (хрононіми – власні назви історично значущих часових відрізків, подій) найменування. По одному зразку відетнонімної (етноніми – власні назви будь-яких етносів, у т. ч. племен, племенних союзів, народів, народностей) (Грузинський (пр.)) і віднаутонімної (наутоніми – назви кораблів) назви (Аврори (в., пр.)). Хоча онім Аврора поліреферентний (первинний теонім Аврора – вторинний наутонім Аврора, що становить трансонімізовану відтеонімну лексему), на наш погляд, етимоном для назви кременчуцьких вулиці і провулка послугувала все ж таки назва наутоніма «Аврора», оскільки входить до ряду подібних символічних назв Радянської епохи. Натомість інших відтеонімних назв у Переліку вулиць м. Кременчука нами не зафіксовано.

До першої групи входять меморіальні назви, мотивовані власними іменами людей, чиї життя і діяльність прямо чи опосередковано пов’язані з історією Кременчука: Пушкіна (б.)[10, с. 98–99], Шевченка (в.)[10, с.152], Горького (в.)[10, с.205], Макаренка (в., пр.)[10, с.216], Андрія Головка (пр.)[10, с.64], Георгія Петька (п.), Людмили Корабліної (п.)[10, с.215], Івана Приходька (в.)[10, с.210], Леонова (в.)[10, с.198], Докучаєва[10, с.105], Кропивницького (в, пр.), Гоголя (в.)[10, с. 9]., Карпенка-Карого (в.), Саксаганського (в.)[10, с.159], Вадима Бойка (в.). Вагомий пласт становлять назви вулиць, мотивовані іменником видатних діячів української культури, що виступають символами нації: Ярослава Мудрого (в.), Б. Хмельницького (в., пр., т.), Богуна (в.), Устима Кармалюка (т.), Сагайдачного (в.), Грушевського (в.), Марусі Чурай (в.), Григорія Сковороди (пр.), Лесі Українки (пр.), Котляревського (в., пр.), Коцюбинського (в., пр.), Івана Франка (в.), Панаса Мирного (в.), Максима Рильського (пр.), Довженко (в.), (звертаємо увагу на порушення принципів українського правопису – адже має бути Довженка; далі виділення жирним вказує на неточність у написанні власної назви), Глінки (пр.), Михайла Старицького (п.), Айвазовського (т.). У назвах кременчуцьких вулиць широко представлені імена видатних постатей російської культури: Белінського (пр.), Луначарського (в.), Льва Толстого (пр.), Чехова (в., пр.), Сергія Єсеніна (пр.), Лермонтова (в.), Ломоносова (в.), Мендєлєєва (в.), Мечнікова (в.), Чайковського (в.), Ціолковського (в., пр.), Валерія Брюсова (пр.), Герцена (пр.), Дм. Шостаковича (пр.), Багратіона (в.), а також поодинокі номінації на честь представників інших культур, здебільшого заідеологізовані: Давида Гурамішвілі (пр.), Дарвіна (т.), Долорес Ібаррурі (в.), Моріса Тореза (в.), Пальміро Тольяті (в., п.).

У другій групі відтопонімних найменувань виділяються відкомонімні утворення (комоніми – назви сіл): а) за назвами неофіційних районів сучасного Кременчука та приміських сіл: Великокохнівська (в., пр., п.), Новоіванівська (в., пр.), Щеміловський (пр.), Чередницька (в., пр.), Кривушанська (в.), Садківська (в., пр., т.); б) за назвами сіл Кременчуцького району: Білецьківська (в.), Недогарська (в., пр.), Новоселівська (в.), Чечелівська (в., пр.). Частина найменувань мотивована назвами ойконімів Полтавської області (ойконіми – назви міст): Хорольська (в.), Глобинський (т.), Градизький (пр.), Козельщанська (в.), Лубенський (пр.), Миргородський (пр.). Деякі – назвами міст інших областей України: Олександрійська (в., пр.), Верхнє-Дніпровська (в., пр.), Чигиринський (пр.), Переяславська (в., пр.), Полтавський (п–т), Київська (в.), Харківська (в.). Поодинокі випадки відойконімних найменувань, похідних від назв міст пострадянського простору: Бакинський (пр.), Гомельський (пр.), Грозненський (пр.), Московська (в.), навіть сьогодні перейменованих, але закарбованих у пам’яті кременчуцьких вулиць: Цілиноградська (в.) (Цілиноград (1961 – 1992 рр.) – сучасна назва Астанá – столиця Казахстану). Одне годонімне найменування похідне від назви болгарського міста–побратима Свіштова: Свіштовська (в.). Цікавим видається той факт, що в основах відгідронімних найменувань закладені здебільшого назви водних об’єктів Кременчуччини: Дніпровська (в., пр.), Кагамлицька (в., пр.), Криворудна (в.), Куруківська (в.) (за назвою озера «Курукового», а також річки Курук, яка нині не існує)[12, с.35]. Обмежено в дериваційних процесах використовуться хороніми: Кавказька (в.), Кубанська (в.), Українська (в.).

У численній групі відапелятивних утворень чітко простежуються такі принципи номінації: 1) за професійним зорієнтуванням населення, ремеслом[9, с.18].: Ливарна (в., пр., т.), Бондарський (пр.), Бригадна (в., пр., п., т.), Кузнечна (в., т.), Столярний (пр.), Токарний (пр.), Фабричний (пр.), Заводська (в., пр., п.); 2) за фізико-географічними параметрами, за характеристикою місцевості, характером ґрунту, ландшафту[9, с.19].: Гранітна (в.), Піщана (в., пр.), Річковий (пр., п.), Озерна (в., пр., п., т.), Кам’яногірський (пр.), Гірська (в.)., Крем’яний (пр.); 3) за умовною локалізацією, конфігурацією безпосередньо лінійного об’єкта[9, с.19].: Роздільна (в.), Кільцева (в.), Лінійна (в.), Межова (в.); 4) за флористичними назвами: Вербовий (пр.), Виноградна (в.), Грушевий (пр.), Яблуневий (пр.), Калиновий (пр., т.), Каштанова (в.); 5) за лексемами з абстрактно-символічним значенням: Правди (пр.), Перемоги (в., пл.), Незалежності (пл.), Мира (в.), Дружби (пр.) та інші відапелятивні назви.

До відергонімних назв зараховуємо: Автозаводська (в., т.), Автокразівський (б.), Тецівський (пр.), Вагонобудівний (пр.), Силікатна (в., пр.), Динамівський (пр.), Арсенальна (в., пр., п.).

Відхрононімні найменування представлені такими зразками: 29 вересня (в.), 1905 року (в.), 8-го Березня (в., пр., п.), 40-річчя Жовтня (в.), Першотравнева (в., пр.).

Як і решта міст колишнього Радянського Союзу, Кременчук має суттєвий блок назв вулиць з яскраво вираженим ідеологічним спрямуванням, так званих назв-символів Радянської епохи: Радянська (в.), Радянської Армії (в.), Революціонерів (в.), Республіканська (в.), Пролетарська (в.), Леніна (в.), Карла Маркса (в.), Енгельса (в.), Комінтерна (в.), Кронштадська (в.), Клари Цеткін (в.), Комунарська (в.), Паризької Комуни (в.), 50-річчя СРСР (в.).

Таким чином, з’ясування особливостей мотивованості номінацій міської топонімії дає підстави стверджувати, що географічні назви не пов’язані з географічними об’єктами прямо, зв’язок між ними набагато складніший. Значення топонімів, як і будь–яких слів, – ставлення не до самих позначуваних об’єктів, а до їх образів у нашій свідомості. Тобто між географічними назвами і географічними об’єктами стоїть людина, яка волею своєї свідомості і в силу історико–культурних та соціально-політичних передумов обирає ті чи інші найменування. Урбаноніми, культурно-історичний компонент семантики яких відрізняється багатством асоціацій, становлять своєрідні згорнуті тексти і здатні розшифрувати явища навколишньої дійсності.

Спираючись на запропоновані А.М. Мезенко[4], М.М. Цілиною[8] та М. Ю. Забєліним[9]. Структурно-граматичні класифікації урбанонімів, в урбанонімії м. Кременчука виокремлюємо прості й складені найменування (композити) об’єктів міського простору. У межах простих назв виділяються два типи: 1) ад’єктивний: Автобусний (пр.), Бахмацький (пр.), Спартаківський (пр.), Березневий (пр.), Космічна (в.), Молодіжна (в.), Заміська (в., п.), Газопровідна (в., т.), Ново-Східна (в.), Ново-Червоноармійська (в.) та 2) генітивний: Артема (в.), Архипа Тесленка (пр.), Молодогвардійців (в.), Декабристів (в, пр.), Воїнів-інтернаціоналістів (в.).

Широка палітра складених найменувань представлена: 1) нумералогічно-ад’єктивною моделлю: 10-й Хорольський (т.), 7-й Індустріальний (пр.) та подібною інверсійною: Весняний 2-й (пр.); 2) генітивною нумералогічно-субстантивною моделлю з першим простим або складеним числівником: 3-х Космонавтів (в.), 29 Вересня (в.); 3) нумералогічно-субстантивною моделлю з першим відчислівниковим утворенням і другим компонентом у формі генітива: 60-річчя Жовтня (в.), 40-річчя ДАІ (в.); 4) генітивною ад’єктивно-субстантивною моделлю у формі однини: Радянської міліції (в.), Паризької Комуни (в.) або множини: Народних Ополченців (в.); 5) генітивною субстантивно-субстантивною моделлю, де першим компонентом виступає апелятивний ідентифікатор, що вказує військове звання: Генерала Жадова (в.), Лейтенанта Шмідта (в.); 6) генітивною субстантивно-субстантивною моделлю з послідовним підпорядкуванням компонентів: Героїв Бреста (пр.); 7) ад’єктивно-субстантивною моделлю (одна фіксація): Червона Гірка (в.); 8) номенклатурно-субстантивно-субстантивною моделлю (одна фіксація): Набережна лейтенанта Дніпрова (в.).

На підставі виокремлених структурно-граматичних моделей урбанонімів висновковуємо, що в межах назв вулиць м. Кременчука переважають прості ад’єктивні та прості генітивні найменування.

Проведене синхронічне дослідження кременчуцької міської топонімії дало змогу виокремити її типові структурні моделі і виявити пріоритетні принципи мотивованості урбанонімів, що засвідчує лінгвокультурологічну, історичну, соціально-політичну цінність одного з найчисленніших пластів онімної лексики. Подальші розвідки у цьому напрямку, зокрема вивчення урбанонімів у діахронії, з’ясування етимології міських найменувань, у тому числі інших підрозрядів (назв міських районів, зокрема неофіційних, парків, об’єктів, що мають соціальну природу (ергонімів) тощо), укладання історико-етимологічного словника міської топонімії Кременчука матиме велике науково-пізнавальне значення як для сучасників, так і для прийдешніх поколінь.

Список умовних скорочень:
б. – бульвар пр. – провулок
в. – вулиця пт. – проспект
п. – проїзд т. – тупик
пл. – площа

Література:
1. Материалы к серии «Народы и культуры». Вып. 25: Ономастика. Кн. 1. Имя и культура. – М., 1993. – Ч. 1. – 250 с. – С. 3.
2. Подольская Н. В. Словарь русской ономастической терминологии / Отв. ред. А.В. Суперанская. – 2–е изд., перераб. и доп. / Подольская Н. В. – М.: Наука, 1988. – 187[2]. с. – С. 139.
3. Торчинський М. М. Денотатно–номінативна структура топонімікону української мови / М. М. Торчинський. // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 356 – 359. Слов’янська філологія. – Чернівці: Рута, 2007. – С. 376.
4. Мезенко А. М. Урбанонимия Белоруссии / Мезенко А. М. – Минск: Университетское издательство, 1991. – 167 с.
5. Малес Л. В. Урбанонімія і державна ідеологія: особливості взаємодії // Вісник: Соціологія. Психологія. Педагогіка / Л. В. Малес – К.: Видавничий центр «Київський університет», 1998. – Вип. 6. – С. 21 – 23.
6. Голомидова М. В. Образ пространства и пространственные образы в названиях старого Екатеринбурга / М. В. Голомидова // Известия Уральского государственного университета. – 2001. – № 20. – С. –.
7. Поляков В.Е. Историческая эволюция городской топонимии Симферополя / Поляков В.Е. – Симферополь, 2001. – 223 с.
8. Цілина М. М. Проблемні питання структури урбанонімів (на матеріалі урбанонімії міста Києва) / М. М. Цілина // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 354 – 355. Слов’янська філологія. – Чернівці: Рута, 2007. – С. 266 – 268.
9. Забелин Н. Ю. Московская городская топонимия. Структурно–семантический анализ топонимической системы: автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. филол. наук: спец. 10.02.19 «Теория языка» / Институт языкознания РАН / Н. Ю. Забелин. – М., 2007. – 25 с.
10. Лушакова А. М., Євселевський Л. І. Вулицями старого Кременчука / А. М. Лушакова, Л. І. Євселевський. – Видання друге, перероблене і доповнене. – Кременчук: Вид–во «Кременчук», 2001. – 224 с. Рос. мовою.
11. Перелік вулиць м. Кременчука згідно з Додатком до Рішення 16–ї сесії міської ради 5–го скликання від 31 липня 2007 року.
12. Вирський Д. С. «Українне місто»: Кременчук від заснування до 1764 р. Монографія / Вирський Д. С. – К.: Інститут історії України НАН України, 2004 р. – 436 с.

АВТОР: МОЖАРОВА Т.М.

Поделитесь в социальных сетях прямо сейчас:
Share on Facebook
Facebook
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on VK
VK
Share on Google+
Google+
Flattr the author
Flattr
Share on LinkedIn
Linkedin
Share on Reddit
Reddit
Share on StumbleUpon
StumbleUpon