У БЕЗКОРИСЛИВОСТІ Є ІМЕНА. АНГЕЛІНА ПРИХОЖА

 У БЕЗКОРИСЛИВОСТІ Є ІМЕНА. АНГЕЛІНА ПРИХОЖА

У БЕЗКОРИСЛИВОСТІ Є ІМЕНА. АНГЕЛІНА ПРИХОЖА

У БЕЗКОРИСЛИВОСТІ Є ІМЕНА. АНГЕЛІНА ПРИХОЖА «В память о тех, перед кем я всегда в неоплатном долгу, о родных, единственных, незаменимых, — бабушке Анне Ивановне, мамочке Ларисе Гавриловне, дедушке – Соколе, который погиб задолго до моего появления на свет, — я помню о вас, значит – вы продолжаете жить…».

Так починається рукопис Ангеліни Ігорівни Прихожої, кременчужанки у четвертому поколінні, про історію своєї родини, родини звичайної, ординарної, серед членів якої не було видатних особистостей, героїв, незвичайних людей. Але на долю цієї родини випали всі життєві випробування, що переживала наша країна, а з нею і кожна сім’я, впродовж останнього століття. На відміну від багатьох інших, в цій родині з покоління в покоління бережливо і трепетно збиралися різні речі – свідки подій минулих років: альбоми з фотографіями, листи, різні пам’ятні дрібнички, сувеніри, картини, посуд, туалетне приладдя, навіть окремі меблі початку ХХ століття. Останньою хранителькою цього родинного музею-архіву стала Ангеліна Ігорівна, музикант за фахом, прекрасна людина з великим серцем і щирою душею.
Наше знайомство відбулося два роки тому, коли Ангеліна Ігорівна сама прийшла і запропонувала передати до музею деякі дорогі її серцю речі. Звичайно, ми були надзвичайно раді, згодом показали дещо на тимчасових виставках (пам’ятаєте з півтора десятки різноманітних жіночих капелюшків, незвичайну посудину для крюшону, вишукані гаптовані серветки? – це все з подарунків Ангеліни).
Якось пані Ангеліна зізналася, що хоче з часом родинні реліквії подарувати музею, щоб пам’ять про її рідних продовжувала жити.
Шляхетне і мудре рішення! Адже в музеї всі предмети належать до категорії «постійного зберігання», ніколи не списуються і не вилучаються. Раніше передані Ангеліною Ігорівною речі вже пройшли наукову атрибуцію, на них складені уніфіковані паспорти, і тепер вони є частиною Державного музейного фонду України.
Ми планували до Дня міста організувати велику виставку під умовною назвою «Родинний музей кременчуцької сім’ї» та творчу зустріч із спадкоємницею раритетів, але несподівано сталася сумна подія – 20 лютого цього року Ангеліна Ігорівна раптово пішла із життя…
Та її заповіт виконала близька людина, яка розділила з нею останні дні і години на цій землі, – Сєнягіна Анастасія Михайлівна. Якраз напередодні нашого професійного свята, Міжнародного дня музеїв, ми отримали від неї кількасот (!) різнопланових предметів музейного значення із родини Ангеліни Прихожої. Ми сфотографували поки що лише деякі з них.
Упевнена, що, переглядаючи знімки, ви побачите багато знайомих речей: у когось у домі були маленький круглий столик і графинчики та чарочки з кольорового скла; старше покоління упізнає чорнильницю-невиливайку; хтось у бабусиній квартирі не раз бачив гасову лампу і фарфорові статуетки; у когось у дитинстві була співуча лялька-неваляйка чи дещо незграбні пластмасові Мальвіна і П’єро; чиясь матуся мала на своєму столику пудру «Попелюшка» вищого ґатунку і рожеву лебедину пухівку. Гумові боти із застібками на ґудзики, калоші для черевичків на середньої висоти стійкому підборі та барвиста японська парасолька були й у моєї мами…
За останні роки це найбільше за кількістю предметів надходження, тому імена Ангеліни й Анастасії будуть вписані до «Золотої книги дарувальників», яка зберігається в музеї.
Тепер, як і мріяла Ангеліна Ігорівна Прихожа, пам’ять про її шляхетну родину залишиться назавжди у фондах музею, в майбутній експозиції, знайде гідне місце на музейних виставках та у друкованих виданнях.

Соколова Ірина Михайлівна,
заст. директора з наукової роботи

Поделитесь в социальных сетях прямо сейчас:
Share on Facebook
Facebook
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on VK
VK
Share on Google+
Google+
Flattr the author
Flattr
Share on LinkedIn
Linkedin
Share on Reddit
Reddit
Share on StumbleUpon
StumbleUpon