275 років КРЮКІВСЬКОМУ ХРАМУ ПОКРОВИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

275 років КРЮКІВСЬКОМУ ХРАМУ ПОКРОВИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

275 років КРЮКІВСЬКОМУ ХРАМУ  ПОКРОВИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

275 років КРЮКІВСЬКОМУ ХРАМУ  ПОКРОВИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ. Щойно ми відзначили День козацтва, День захисника Вітчизни – національні свята всієї України, а разом із ними – велике православне свято Покрови Пресвятої Богородиці. А для мешканців Кременчука є ще один привід згадати не лише загальну православну історію, але й історію свого рідного міста. Адже не можна залишити поза увагою важливі для крюків`ян цьогорічні ювілеї.
В 2018 році виповнюється 275 років з дня освячення Покровського храму, що знаходився у посаді Крюкові, 190 років з дня освячення приписного до нього теплого храму на честь Мучениці цариці Олександри та 215 років нашому землякові — Преподобному Іоні Київському, охрещеному в Крюківському Покровському храмі.
З кінця XVIII ст. єдиною на той час православною церквою Крюкова був храм Покрови Пресвятої Богородиці. Церква була зведена у 1743 році. Її настоятелем призначили Йосипа Леонтієва з Кременчука, а в 1744 році до с.Куруків із с. Запєвок (Польща) прийшов Григорій Мойсеєв, який став вікарієм, тоб то другим священником цього храму, і прослужив тут 10 років, доки не перейшов до слободи Вовнянка.
За ревізією 1750 року до парафії церкви Покрови Пресвятої Богородиці села Крукова входили такі населені пункти: «Село Круков – 210 хат, деревня Свинарная – 45 хат, деревня Лемешовка – 14 хат, деревня Белецковка — 68 хат, Пскувка – 48 хат, деревня Усовка – 23 хаты, деревня Омельничек – 24 хаты, хутор Констанция Корчевского – 9 хат, хутор Протопопенкова – 4 хаты, хутор сотника Кременчугского – 6 хат».
Отже, парафія храму була чималенька. Парафіянами «Круківської» Покровської церкви початкового періоду були представники духівництва, військові, посполиті, яких нараховувалось загалом 916 душ.
Існує припущення, що перший дерев’яний Крюківський Покровський храм простояв лише кілька десятиліть, і через пожежу дерев’яна будівля згоріла. Пізніше на прохання парафіян її відбудовували заново. Це підтверджують спогади у щоденнику науковця XVIII ст. Так, подорожуючи через наше місто, академік В. Зуєв відзначав у 1781 році, що через відсутність храму в Крюкові парафіяни ходять через міст до церкви в Кременчуці.
На плані містечка Крюкова 1798 року неподалік від мосту між вулицями Херсонською і Катеринославською позначений казенний сад, на схід від якого по вул. Катеринославській відмічені Покровська дерев’яна церква і цвинтар. У зв’язку із зведенням будівель комісаріатської комісії на території казенного саду (перші споруди датуються 1813 роком) і розширенням їх території та подальшим будівництвом в 1860, 1878 роках, цвинтар і храм підпадали під знесення. Цвинтар було перенесено на південно-східну околицю Крюкова.
Територія, де знаходився старий цвинтар, перейшла у власність священика Покровської церкви Іоанна Карюкова. Цікавий факт: його син Григорій, 1816 р.н., після закінчення Катеринославської семінарії в 1839 році, був висвячений у священика 2 травня 1840 року і призначений до цього ж Покровського храму посаду Крюкова. Прослуживши трохи більше року, він після смерті дружини залишає парафію і в 1841 р. переїздить до Полтави. В подальшому Григорій Іванович Карюков, пройшовши нелегкий шлях служіння Богу, став єпископом Ювеналієм Орловської єпархії. Помер 31 грудня 1882 р. і похований в Успенському храмі Орловського архієрейського будинку.
Після смерті вже на той час заштатного священика Крюківської Покровської церкви Іоанна Карюкова 6 липня 1875 р. ділянка цвинтаря перейшла в іншу власність.
Згодом, замість ветхої дерев’яної Покровської церкви на новій базарній площі звели нову муровану. П’ятиглавий храм у грецькому стилі мав два бокових вівтаря: правий Св. Миколая, лівий – Свв. Симеона і Анни. Дерев’яна дзвіниця розміщувалась окремо від церковної будівлі. В 1885 році її замінили кам’яною (рис. 2). Із церковних реліквій зазначено Євангеліє 1733 року київського друку.
Встановлено цікавий факт, що на картині кременчужанина Євграфа Крендовського «Площа провінційного міста», яка датується початком 50-х років ХІХ ст., ліворуч видніється дерев’яна дзвіниця за церковною огорожею. В цей час перед комплексом будівель Кременчуцької комісаріатської комісії», згідно з «Планом Полтавской губернии посада Крюкова 1848 года», розташовується базарна площа, справа від неї — торгівельні лавки, а зліва Свято-Покровська церква, в огорожі якої окремо стояла дерев’яна дзвіниця. «Церковь…построена на новом базарном месте за уничтожением обветшавшей, тоже Покровской церкви, находившейся на Екатеринославской улице, построенной в 1740-45гг… Колокольня каменная, построена отдельно от церкви в 1885г на месте бывшей деревянной на столбах и пришедшей в совершенную ветхость», — так визначив місце розташування Покровської церкви на базарній площі Крюкова В.Є. Бучневич у виданні 1891 року «Кременчуг и посад Крюков».
Власне, саме завдяки зображенню Покровської дзвіниці було встановлено, що на картині – Крюків, а зовсім не Полтава, як це вважалося протягом багатьох десятиліть. А стараннями небайдужого кременчужанина Сергія Бояренцева, автора книги «Художник Е.Ф.Крендовский: известное о неизвестном», у Третьяковській галереї, де зберігається шедевр нашого земляка, картину перейменували, і тепер вона називається не «Площа провінційного міста», а «Площа Крюкового посаду в Кременчуці».
Після багатьох публікацій про історію споруд Інтендантських складів, в поточному році за ініціативою та авторством зацікавленого мешканця Кременчука Майоршина Дмитра Петровича «Укрпоштою» був виданий конверт із зазначеною вище картиною Є.Крендовського і маркою з портретом художника. Один із шести виданих конвертів отримав краєзнавчий музей.
Стараннями чиновників комісаріатської комісії у північно-західній частині церковного двору була споруджена і освячена маленька тепла дерев’яна церква, що більше скидалася на каплицю, на честь Мучениці цариці Олександри. Ці споруди позначені вже на плані 1817 року
До Покровської церкви була приписана кладовищенська Свято-Успенська, закладена в 1863 р. за проектом міського архітектора Несвітського на околиці Крюкова й освячена в 1877 році. Будівля храму у візантійському стилі, кам’яна, однокупольна, з прибудованою дзвіницею.
На пожертву подружжя крюків`ян Д. і Є. Саніних поряд з храмом в 1897 році споруджують церковнопарафіяльну школу. Ця будівля збереглася до наших днів, а про її вік та історію свідчать дві пам’ятні дошки у цоколі. На дошках написи: «Это училище построено от усердия Дмитрия и Евдокии Саниных мая 1897г.», «Для усиления образования детей жителей г. Крюкова в 1897 г. сентября 15 д.». Зараз тут знаходиться адміністрація Кременчуцької єпархії.
Одним із настоятелів Покровського храму був Федір Дмитрович Архангельський.
Отець Федір народився в 1842 році в сім’ї причетника, закінчив Орловську Духовну семінарію в 1865 році. Тоді ж був прийнятий за проханням до Полтавської єпархії і висвячений 12 грудня в сан священика.
Навесні 1868 року Федір Дмитрович переїздить до Крюкова. За ревну службу 14 квітня 1869 року удостоєний благословення Св. Синоду. На прохання парафіян він був переведений із Хрестовоздвиженської церкви до Крюківської Покровської церкви 10 квітня 1871 року. 16 лютого 1872 року затверджений законовчителем при Крюківському народному училищі. За заслуги був удостоєний звання Потомственного почесного громадянина в 1892 році. Мав дружину Ольгу Георгіївну 1846 року народження і восьмеро дітей. На 1892 рік: син Михайло віком 26 років працював помічником начальника станції Харківсько-Миколаївської залізниці; Петро, 23 роки – учителем в Земському народному училищі с. Недогарок; Микола, 21 рік – вчителем в Крюківському міському училищі; Феодор, 17 років, навчався в 5 класі Полтавської Духовної семінарії; Пантелеймон, 14 років, в другому класі Кременчуцького реального училища; Єлизавета, 12 років, в третьому класі Єпархіального училища; Олександр, 10 років і Андрій 6 років — в домі батьків.
Похований протоієрей Феодор Архангельський на Крюківському цвинтарі. Могила знаходиться у другому ряду навпроти вівтарної частини Успенського храму, в металевій просторій огорожі. Поряд з батьком покоїться старший син Михайло.
Крюків` янам є чим пишатися. В цьому році виповнюється 215 років з дня народження нашого земляка – святого Іони Київського. В 1803 році в посаді Крюкові у родині міщан Павла і Пелагії Мірошниченко народився хлопчик, якого нарекли Іоанн. На той час в Крюкові, як уже згадувалося, була єдина православна церква Покрови Пресвятої Богородиці, парафіянами якої була і родина Мірошниченків. Саме в ній хрестили хлопчика. Іоанн Мірошниченко перебував у батьківському домі до 19 років. Родина проживала у власному будинку в кварталі між вул. Херсонською і вул. Мало-Кузнечною, пров. Глухим і пров. Мало-Кузнечним. Тоді ніхто й гадки не мав, що крюківська земля стала батьківщиною майбутнього святого — Преподобного Іони Київського (в схимі Петра, 1803-1903), засновника Свято-Троїцької чоловічої обителі в Києві і її настоятеля (1867 – 1899).
Багата Крюківська земля своєю історією, своїми спогадами і навіть переказами. Багато про що пам’ятають її нащадки, які готові поділитися і з новим поколінням для того, щоб жила в пам’яті славетна історія Крюкова. Адже всі ми знаємо вислів: хто не знає свого минулого – той не має майбутнього.
Нагадуванням про колишню церкву Покрови Пресвятої Богородиці нам залишилася приписна старовинна кладовищенська церква Успіння, яка стала кафедральною Кременчуцької єпархії. І хоча з часом храм дещо змінив свій вигляд, але він незмінно стоїть на святій землі, зберігаючи православну історію парафіян Правобережжя.
А щодо Покровського храму, сподіваємося, що з часом він все ж таки з’явиться і в нашому місті: адже так би хотілося відсвяткувати хоча б коли-небудь 14 жовтня як храмове свято під покровом Матері Божої.

Ілюстрації з фондів музею

За науковими статтями співробітників краєзнавчого музею Музиченко Н.В., Лушакової А.М. та Соколової І.М. упорядкувала
Вікторія Ширай