Герой Радянського Союзу кременчужанин Іван Чорноволенко

Герой Радянського Союзу кременчужанин Іван Чорноволенко

Герой Радянського Союзу кременчужанин Іван Чорноволенко. Влітку нинішнього 2009 р. до музею надійшов фотопортрет молодого військового із зіркою Героя Радянського Союзу на грудях. Він був виявлений на горищі приватного будинку с.Манжелія господарями, які нещодавно придбали цю садибу, і переданий до музею краєзнавцем В.Войцеховським. Походження фото невідоме. Проте на звороті портрета, вставленого під скло у багетну рамку, червоними олівцем навкоси стоїть напис: «Великий сын нашей Родины Иван Игнатьевич Черноволенко».

Звичайно, портрет Героя Радянського Союзу відразу викликає пошану. Проте ясно було і те, що до мартиролога місцевих героїв Іван Чорноволенко не входить – їхні списки неодноразово уточнювались і добре відомі громадськості Кременчука. З метою вирішення подальшої долі зазначеного портрета я спробувала встановити місце народження портретованого і відкрила алфавітний іменний покажчик всім вам добре відомого джерела з історії Полтавщини «Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область», де дійсно виявила ім’я нашого героя – уродженця с.Святилівки Глобинського району Полтавської області, який загинув у 1944 р[1].

Будучи людиною допитливою я вирішила перевірити правильність підпису на портреті, тобто чи дійсно на ньому зображений Іван Гнатович Чорноволенко. Мені пощастило знайти аналогічні портрети І.Г.Чорноволенка (без зображених на нашому портреті нагород) у книзі «За мужество и отвагу»[2]., де вміщено матеріали про Героїв Радянського Союзу – уродженців Полтавської області та у короткому біографічному словнику «Герои Советского Союза»[3]. Тобто стосовно іконографії портрета можна було не сумніватися. Однак при ознайомленні з текстами про біографію героя виявилося, що він народився не у Святилівці, а у с. Фрунзівка того ж таки Глобинського району Полтавщини. Цей важливий біографічний факт був підтверджений ще двома досить солідними виданнями[4,5]. Усі чотири джерела спростовували також твердження «Історії міст і сіл Української РСР. Полтавська область» про рік смерті Івана Чорноволенка у 1944 р. та розширили біографічні дані про нього.

Як виявилося, українець за походженням Іван Гнатович Чорноволенко народився 15.06.1921р[3]. у селянській родині с.Фрунзівка (до 1922 р. с.Миколаївка)[4]., закінчив тут неповну середню школу, працював у колгоспі і у 1939 р. вступив до лав Червоної Армії. У 1941 р. після закінчення Краснодарського військового піхотного училища був направлений на фронт[3].

На портреті, наклеєному на жовтувате паспорту, – молодий військовий у кашкеті з чорним блискучим козирком та зіркою з серпом і молотом на околиші та застебнутому на всі гудзики кітелі з відкладним коміром та білим підкоміром. На кінцях коміра – петлиці лейтенанта (2 «кубики») та вище – невиразно зображена підмальована емблема у вигляді двох перехрещених видовжених предметів (гармат, шабель, рушниць абощо). Таке ж невиразне зображення на петлицях маємо і на другому портреті[6]. І лише на третьому портреті[3]., очевидно друкованому оригіналі для двох інших, чітко зображена емблема у вигляді кола (вінка) з прямим хрестом по центру. Скоріш за все це зображення двох перехрещених рушниць, що здавна були символом піхоти і прикрашали знаки піхотних шкіл, адже наш герой закінчив саме піхотне училище і воював у піхотних (стрілецьких) військах. Виходячи з того, що на тогочасних погонах та петлицях емблема піхоти не використовувалась, напрошується висновок, що на фото Чорноволенко зображений у формі курсанта Краснодарського піхотного училища, і саме фото, відповідно, датується кінцем його навчання (1941 р.).

На грудях героя ліворуч – знак «Гвардія», праворуч – орден Леніна та (вище і правіше) Золота Зірка Героя Радянського Союзу. Такий підбір нагород виглядає цілком слушно, адже, згідно Положення при присвоєнні найвищого ступеня відзнаки СРСР звання Героя Радянського Союзу, нагороджуваному вручалася найвища нагорода країни Орден Леніна та медаль «Золота зірка». Над портретом ретельно попрацював горе-художник: орден та медаль явно домальовані і мають досить розмитий вигляд. Та й звання Героя Радянського Союзу було присвоєно Івану Чорноволенку вже посмертно. Молодий лейтенант просто не встиг одягти свої ордени, заслужені потом і кров’ю. Кому і для чого потрібна була така реконструкція? Можливо, для потреб сільського музею? До сільради с.Фрунзівка був надісланий запит. Відповіді музей поки що не одержав.

З перших же днів війни молодий безпартійний офіцер на фронті. Восени 1941 р. він був поранений і потрапив до фашистського полону. Втік, і з величезними труднощами повернувся до рідної Фрунзівки. Залікувавши рани, навесні 1942 р. разом із групою таких же втікачів перейшов лінію фронту і повернувся до військової служби – був призначений командиром стрілецької роти 178-го гвардійського стрілецького полку 60-ї гвардійської Павлоградської Червонопрапорної стрілецької дивізії 6-ї армії 3-го Українського фронту[6].

Восени 1943 р., коли частини Радянської Армії успішно вели визволення української землі від фашистських загарбників, військам дивізії було доручено форсувати Дніпро поблизу Запоріжжя і захопити плацдарм на його правому березі. Виконуючи це завдання командування, 178–й полк, у складі якого діяла рота Чорноволенка, 26.11.1943 р[3]. форсував Дніпро і висадив десант в районі славетного для національної історії острова Хортиця. За мужність та героїзм, проявлені під час форсування Дніпра та утримання плацдарму на його правому березі, гвардії лейтенанту Івану Гнатовичу Чорноволенку посмертно було присвоєно звання Героя Радянського Союзу (Наказ Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1944 р.)[3].

Важкий це був бій. Виявивши радянських десантників на правому березі Дніпра, фашисти здійснили шалену контратаку, намагаючись скинути десант у воду. Вісім контратак, шалений кулеметний та мінометний вогонь довелося витримати мужнім гвардійцям. Не досягши поставленої мети, німці вирішили оточити сміливців і висадили свій десант на катерах на нашій переправі. Розпочався винятково жорстокий рукопашний бій. У хід пішли приклади, ножі, лопати і навіть каміння[7]. Воїни Чорноволенка, успішно прорвавши колючий дріт огородження, увірвалися до ворожих траншей. Командир із гранатою та пістолетом в руці вдерся до німецького бліндажа, застрелив трьох гітлерівців та одного взяв у полон. Уміло маневруючи, підрозділ Чорноволенка підійшов до села Разумівки Запорізького району Запорізької області, витримав тут контратаку гітлерівців, звільнив село і, не зупиняючись, продовжував гнати ворога до села Нижня Хортиця. В цьому бою був смертельно поранений і невдовзі помер наш земляк Іван Гнатович Чорноволенко. Тіло 22–річного героя поховане у братській могилі с. Нижня Хортиця[3].

Про подвиг земляка було добре відомо у рідному селі. Його ім’я було присвоєне фрунзівській восьмирічній школі, де він колись навчався, а у сільському музеї на окремому стенді були представлені матеріали про бойовий шлях Героя Радянського Союзу Івана Чорноволенка[8].

При знайомстві з героїчною біографією І.Г.Чорноволенка побіжно виявилося, що наш герой є уродженцем не просто с.Фрунзівка Глобинського району[9]. Час його народження (1921 р.) співпав з недовгим періодом функціонування тут Кременчуцької губернії(1920 – 1922 рр.)[10]. Більше того, ще з ХІХ ст. і до 1923 р. це село було складовою частиною величенького Кременчуцького повіту(11). І навіть у 1923 – 1930 рр. – роках дитинства Івана Чорноволенка, ці землі входили спочатку до Манжеліївського (1923 – 1926 рр.), а потім до Великокринківського районів Кременчуцького округу (1923 – 1930 рр.), що охоплював сучасні Кременчуцький, Глобинський, частково Семенівський і Козельщанський райони Полтавщини та деякі населені пункти сусідньої Кіровоградської області[12]. Тобто Герой Радянського Союзу Іван Гнатович Чорноволенко народився у с. Фрунзівка Кременчуцького повіту Кременчуцької губернії і провів дитячі роки у межах районів Кременчуцького округу. Чи цього замало, щоб вважати його нашим, кременчуцьким Героєм Радянського Союзу з усіма наслідками, які з цього витікають?

Ще багато білих плям у біографії нашого земляка, однак публікацію матеріалів про життєвий шлях Героя Радянського Союзу, уродженця с.Фрунзівки (вірніше – Миколаївки) Кременчуцького повіту Кременчуцької губернії І.Г.Чорноволенка прошу вважати своєрідною відзнакою 65-ї річниці визволення України від фашистських загарбників, яку ми цими днями відмічаємо.

Література:
1. Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область. – Київ: УРЕ, 1967. – С.263.
2. За мужество и отвагу. – Харків: Прапор, 1984. – С.412–413.
3. Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь в двух томах. – Москва: Воениздат, 1988. – Т. 2. – С.724
4.Полтавщина. Енциклопедичний довідник. – Київ: Українська енциклопедія» ім. М.П.Бажана, 1992 – С.938
5. Днепр – река героев. – К., 1983. – С.225, 356.
Днепр – река героев. – Київ: вид. політичної літератури України, 1988. – С. 377.
6. За мужество и отвагу. – Харків: Прапор, 1984. – С.412.
7. Днепр – река героев. – Київ: вид. політичної літератури України, 1988. – С. 377, 230–231.
8. За мужество и отвагу. – Харків: Прапор, 1984. – С.413.
9. Полтавщина. Енциклопедичний довідник. – Київ: «Українська енциклопедія» ім. М.П.Бажана, 1992. – С. 937–938.
10. Полтавщина. Енциклопедичний довідник. – Київ: «Українська енциклопедія» ім. М.П.Бажана, 1992. – С.409.
11. Полтавщина. Енциклопедичний довідник. – Київ: «Українська енциклопедія» ім. М.П.Бажана, 1992. – С.419.
12. Полтавщина. Енциклопедичний довідник. – Київ: «Українська енциклопедія» ім. М.П.Бажана, 1992. – С.418.
13. Шел парнишке в ту пору… – Киев, 1985. – С.319.

АВТОР: КРАКАЛО І.В.