ІЗ СОНЯЧНОЇ ГРУЗІЇ ДО КВІТУЧОЇ УКРАЇНИ — до 85-річчя Шалви Корідзе

ІЗ СОНЯЧНОЇ ГРУЗІЇ ДО КВІТУЧОЇ УКРАЇНИ - до 85-річчя Шалви Корідзе
 ІЗ СОНЯЧНОЇ ГРУЗІЇ ДО КВІТУЧОЇ УКРАЇНИ — до 85-річчя Шалви Корідзе

15 липня поточного року виповнілось 85 років від дня народження відомого художника Шалви Алійовича Корідзе, який 32 роки жив і творчо працював у Кременчуці. Майстер пензля, художник-монументаліст, він залишив неповторний слід у розвитку мистецтва Кременчука.
У своїх роботах він відтворював загадковий сучасний світ, несказанну красу природи Грузії та України.
Корідзе пам’ятав слова великого Огюста Родена, який писав: «Митець повинен любити своє ремесло і нагородою за цю працю буде радість від того, що він створив щось прекрасне. Коли у всіх людей будуть душі митців, тобто праця стане радістю, – світ стане щасливим».
Для Шалви Алійовича праця була радістю. Його твори приносили естетичну насолоду жителям нашого міста, а значить, дарували їм хвилини щастя, створювали затишок і комфорт.
Роботи Корідзе – це особлива сторінка історії художнього Кременчука. Місцеві художники називають його братом Ван Гога. Хочеться зазирнути у творчу майстерню Шалви Алійовича, дізнатися про шлях у високе мистецтво.
Народився Корідзе в с. Гоніо Батумського району в Аджарії, у багатодітній родині. Він виріс у сонячній Грузії, про яку поет М.Заболоцький писав:
«Там скалы, вступая в зеркальный затон,
Стоят по колено в воде.
Там море поет, подперев небосклон,
И зеркалом служит звезде.

Лишь там я познал превосходство морей
Над нашею тесной землей,
Услышал стремительный ход кораблей
И отзвук равнины морской…»

В Грузії пройшли дитинство та юність художника. У 1941 році Шалва пішов до 1-го класу, навчався в російській та в грузинській школах.
В 1952 році, коли йому виповнилось 18 років, пішов служити до армії. Після служби повернувся додому. Потім працював на Батумському судноремонтному заводі.
Але Шалва Корідзе хотів не лише жити, а й творити. І в 23 роки, працюючи на заводі, він вступив до Батумської дитячої художньої школи. І більше вже ніколи не розлучався з мистецтвом. В 1960 році, після закінчення художньої школи, він вирішив вступити до Ужгородського училища прикладного мистецтва (з 1995 р. Коледж мистецтв імені А.Ерделі Закарпатського художнього інституту) на відділення декоративного розпису.
Україна вразила Шалву своєю красою: дивовижні Карпати, стрімкі гірські ріки, квітучі полонини. Про цей край поетеса Ліна Костенко писала:

«Така краса висока і нетлінна,
Що хоч вставай і з Богом говори».

Здібного юнака прийняли до училища, і почався цікавий період в його творчому житті. Шалва навчався в освічених викладачів з великим творчим і педагогічним досвідом. Серед них М.В.Медвецький, А.М.Шепа, Е.Контратович та ін. Швидко промайнули роки навчання. Дипломна робота Корідзе прикрасила стіни Ужгородської обласної лікарні і отримала високу оцінку народного художника УРСР А.М.Кашая.
Талановитого випускника направили в Художній фонд УРСР. В 60-і роки ХХ століття в Кременчуці будували заводи, школи, житлові будинки, дитячі садки, палаци культури, насаджували парки. Поетеса Галина Мілявська згадувала про Кременчук тих часів:

«Под украинским солнцем
Весенним и ярким,
Над Днепровской водой, наклоняясь чуть-чуть,
Окруженный кольцом новостроек и парков,
Встал мой город родной,
Трудовой Кременчуг».

Саме в цей час міська влада запросила до міста професійних художників, які б своїми роботами створили художнє обличчя міста, відтворили історію Кременчука, розповіли про видатних людей. Одним із перших до Кременчука приїхав Шалва Корідзе, і з серпня 1965 року почав працювати у Кременчуцькому філіалі Полтавських художньо-виробничих майстерень як художник-монументаліст.
У 1966 році він виконав панно у вестибюлі дитячої бібліотеки імені І.Ф.Торубари «Ми народилися, щоб казку зробити дійсністю». В тому ж році одна з його робіт прикрасила актовий зал МПТУ № 2. В 1967 році в ресторані «Дніпровські зорі» була виконана робота «Свято Івана Купали», в 1970-71 роках в бенкетному залі Палацу щастя – орнаментальна композиція. У 1972-1973 рр. на стіні житлового будинку по вулиці Гвардійській Ш.Корідзе закінчив мозаїчне панно «Урожай». В 1974 році в медичному училищі з’явилося його декоративне панно «Материнство». Художник створив ще ряд ескізів та монументально-декоративних робіт. Серед них «Сім’я», «Вогонь, вода, життя», «Людина і космос».
Повний список виконаних монументальних робіт Корідзе Шалви Алійовича зберігається в краєзнавчому музеї.
Художник був активним митцем з невичерпним творчим потенціалом. Він знаходив час і для станкового живопису.
Шалва Алійович був прекрасним пейзажистом, часто їздив з колегами на етюди. Природа на його полотнах оживала, неповторний творчий почерк вражав. Надовго запам’яталися роботи: «Спогад про Грузію» (1975), «Весна» (1989), «Серпень» (1991), «Кавказ» (1995), «Вечір» (1995).
Знаходив Корідзе час для участі у виставках. В Кременчуці у 1965 та у 1968 роках він брав участь у виставках робіт кременчуцьких художників, у 1966 році у регіональних виставках у Полтаві та Лубнах, у Всеукраїнській виставці «Осінь-96».
В 1974 році керівники Кременчуцького відділення Полтавських художньо-виробничих майстерень рекомендували художника Корідзе Шалву Алійовича до Спілки художників Радянського Союзу. Він отримав творчі характеристики від Заслуженого діяча мистецтв УРСР Задорожного Валентина Феодосійовича, який виконав вітраж у міському Палаці культури, відділу культури Кременчуцького міськвиконкому і керівництва Кременчуцького відділення Полтавських художньо-виробничих майстерень. Всі роботи художник виконував зі знанням справи, в колективі був товариським, дисциплінованим. Користувався повагою товаришів. З 1965 року Ш.Корідзе був членом міської художньої ради Кременчука, а з 1969 по 1973 роки – членом бюро творчої секції Кременчуцьких художніх майстерень.
За творчі роботи художник отримав почесні грамоти, листи-подяки, його ім’я занесене до словника «Художники народів СРСР».
Але для Шалви Алійовича найважливішим у житті був творчий процес, бажання побачити результати своєї праці, які приносили людям радість спілкування з мистецтвом. Нагороди, членство у Спілці художників були менш важливими для митця. Він так і не завершив всіх формальностей для вступу до Спілки художників.
Кременчук був містом, де не тільки розквітла творчість Ш.Корідзе, а й склалося його особисте життя. В нашому місті він зустрів чарівну жінку Лілію Іванівну, одружився, тут народилися і живуть його діти. Тут він був щасливим… В теплих сімейних стосунках, у добрі та любові жила сім’я Корідзе: ніжна і трепетна красуня Ліля, доньки Мавілє і Любов, син Серго. Він віддавав їм тепло своєї душі, ходив з ними на прогулянки, до лісу, часто їздили на дачу, спілкувалися з природою.
Але прийшли складні 90-і роки ХХ ст. Нелегким вони були і для сім’ї Корідзе. Шалва Алійович тяжко захворів. За його життя боролися лікарі, рідні, друзі, колеги. Відома художниця Наталія Володимирівна Юзефович виділила матеріальну допомогу, і дружина Ліля змогла купити ліки, необхідні для художника. Але хвороба була невиліковною. 29 квітня 1997 року він відлетів на свою «творчу планету».
Всі роботи, написані художником, Ліля зберігає вдома, в окремій кімнаті. Це частина її щасливого життя.
Після смерті чоловіка вона організувала 7 виставок. Чотири з них відбулися в Кременчуці, одна в Києві, одна в Дніпропетровську (нині Дніпро) і одна в Комсомольську (нині Горішні Плавні). Також пані Лілія підготувала альбом з роботами свого Саші – так вона називала коханого.
На жаль, сталася прикра історія з монументальним мозаїчним панно «Урожай» на стіні будинку біля зупинки «Гвардійська» — одним із небагатьох у Кременчуці. Воно дуже прикрашало цю частину міста, мало художню та історичну цінність. Але буквально поряд з’явилася будівля, яка на дві третини закрила цю чудову мозаїку… І тепер великоока україночка, ледь виглядаючи з-за цієї безликої новобудови, ніби запитує нас: «Ну як можна було таке вчинити?»
Про це дуже шкодують небайдужі кременчужани. Кому ж, як не нам, пам’ятати і шанувати художників і майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, які своїми руками прикрашають наше рідне місто і вписують незабутні сторінки в багатовікову історію Кременчука!

Ілюстрації з архіву музею та з альбому «Шалва Корідзе».

КОРОЛЬ Л.І. –
ст. науковий співробітник
краєзнавчого музею