ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ІСТОРИЧНОЇ СПАДЩИНИ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ

ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ІСТОРИЧНОЇ СПАДЩИНИ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ

Життя швидкоплинне, і з кожним роком Велика Вітчизняна війна все далі йде в історію. І з кожним роком ми, на жаль, втрачаємо наших дорогих ветеранів – живих свідків тих подій, хто воював, йшов на смерть за свою країну. Не шкодуючи сил і здоров’я, наші батьки і матері заново відбудовували будинки і вулиці, піднімали заводи і фабрики. Завдяки ним за лічені роки Україна повстала з руїн і попелу, повернула своє неповторне обличчя.
Великий подвиг захисників і визволителів нашої держави назавжди збережеться в пам’яті українського народу. Ми схиляємось перед доблесними фронтовиками і працівниками тилу за величезний внесок у Велику Перемогу, за післявоєнний героїзм у відновленні народного господарства, за науку життя, яку вони передають молоді. Про ветеранів, тих, хто захистив наше майбутнє, наше життя від фашистської навали, ми повинні згадувати не лише у святкові дні. Ці люди гідні того, аби про них і їх ратний подвиг пам’ятали щодня, не залишали наодинці з проблемами.

Тож шістдесятип’ятиріччя визволення України від фашистських загарбників спонукає до осмислення сторінок історії та нашого ставлення до них з погляду загальнолюдських гуманістичних цінностей. Адже є події, над якими не має влади час. І скільки б не минуло десятиліть від останнього пострілу, для сотень тисяч учасників бойових дій, їх дітей та онуків історія цієї війни не може бути абстрактною темою.
Мета роботи
В даній роботі викладено основні причини, механізм та напрямки реалізації організації процесу патріотичного виховання з використанням історичної спадщини Великої Вітчизняної війни в Автозаводській районній раді.
За останнє десятиліття під гучними гаслами демократизації та гуманізації суспільства, відродження національної історії та культури фактично сталася їх переполітизація. Громадськості нав’язуються ідеї, що чорнять звершення старших поколінь, які створили українську державу трудящих, відстояли її від загарбників і перетворили в одну з найрозвинутіших країн світу. Нас переконують, що діди та прадіди не так жили, не так працювали і не з тим ворогом воювали. За умов ринкової економіки ведучим мотивом поведінки людей стало збагачення. Платні навчальні заклади, військова служба за контрактом зводять патріотичну роботу, як таку, нанівець. Духовність відходить на другий план. Телеканали переповнені фільмами жахів, насильства, злодіянь. З газетних шпальт зникли публікації про благородні вчинки людей-трудівників на чесне служіння Вітчизні. Враховуючи те, що на даному етапі наша країна знаходиться на зламі двох систем управління державою, капіталістичної та соціалістичної, процес виховання деформувався. Старі соціалістичні методи виховання, які ґрунтувались на комуністичній ідеології (де головним була не людина як особистість, а людина як ланка суспільства), втратили свою актуальність, а нова система виховання ще не сформована. Результатом цієї невизначеності є те, що сучасна молодь залишається сам на сам зі своїми проблемами, не має соціальної підтримки й не може визначитись в різноманітних політичних, соціальних, економічних, морально-етичних напрямах. Це призвело до того, що збільшилась кількість бездомних, алкогольно-, нікотино- та наркозалежних дітей. Також збільшилась кількість злочинів, скоєних молоддю. Загальновідомо, що розум, не зігрітий серцем, інтелект, байдужий до долі
народу, нації, Батьківщини, перетворюється на соціально-індиферентну силу, а то й на небезпеку, загрозу.
Щоб змінити становище на краще, нам здається, необхідно, щоб стрижнем усієї системи виховання в Україні стала патріотична ідея, яка відіграє роль об’єднуючого, консолідуючого фактора у суспільному розвиткові, спрямованого на вироблення життєвої позиції людини, становлення її як особистості, як громадянина своєї держави.
Протягом декількох років на рівні держави намагаються системно вирішити це питання, в той же час органи місцевого самоврядування при підтримці громади здатні в своїх повсякденних справах пробуджувати в громадян патріотичні почуття. У кожній конкретній організації, на всіх рівнях, в усіх службах можливо і необхідно робити в цьому напрямку конкретні дії. Лише так можна досягти успіху. Чи нам немає чого сказати молоді, чому її навчити? Причому молодь обов’язково має бути співпричетною до дій щодо розбудови держави, творення її майбутнього!
Яскравим прикладом такої діяльності є організація процесу патріотичного виховання (з використанням історичної спадщини Великої Вітчизняної війни) Автозаводською районною радою – створення музею військової техніки в Парку Миру та започаткування різних форм роботи навколо нього. Основним завданням проекту є збереження історичної пам’яті про Велику Вітчизняну війну 1941 – 1945 років, інформування підростаючого покоління про мужність і героїзм воїнів, які віддали своє життя за свободу і незалежність нашої Батьківщини, виховання пошани до старшого покоління.
Організація практичної діяльності з формування патріотизму.
Відповідно до рішення Автозаводської районної ради від 6 червня 2007 року «Про залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій до участі в створенні музею під відкритим небом на території парку Миру» та протоколу наради з питань організації та шефської підтримки пошукової, науково-дослідницької роботи в школах Автозаводського району та створення музею в парку Миру започатковано спільний з управлінням освіти проект «Пам’ять про війну єднає». Рішенням виконкому від 11.12.08р. № 636 утворено Координаційну Раду музею військової техніки в парку Миру та затверджено її склад.
Проектом «Пам’ять про війну єднає» було визначено вісім шкіл та Кременчуцький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою Полтавської обласної ради, в яких створено пошукові загони і розпочато науково-дослідницьку роботу.
Учнями направлено понад 130 листів ветеранам та їх рідним. Встановлено зв’язок з Дніпропетровською, Черкаською, Херсонською, Вінницькою, Запорізькою областями, де живуть нащадки героїв. Досліджено бойові шляхи частин від початку їх створення до кінця війни, встановлено командний та рядовий склад, відзнаки та нагороди героїв. Проведено багато зустрічей з ветеранами війни, свідками бойових дій, створено музеї частин. Ця пошукова робота є проявом глибокої поваги до фронтовиків, збереження славних традицій старшого покоління, це – естафета пам’яті.
За ініціативи та підтримки депутатів міської та районної рад кращі учні – члени пошукових загонів, були нагороджені поїздкою до міста-героя Києва з відвідуванням музею Великої Вітчизняної війни. Діти були вражені екскурсією, навіть скупі на емоції юнаки на запитання «Що запам`яталось найбільше?» дали таку відповідь: «В залі пам`яті, де з тисяч фотопортретів на тебе дивляться очі загиблих на війні, розумієш ціну життя, в душі щось перевертається, і задаєш собі питання – чи правильно ти живеш?». Цікаві наукові проекти, перемоги в олімпіадах та МАН, зворушливі листи вдячних героїв та їх нащадків – перші кроки в цій відповідальній патріотичній справі. Пошуковими загонами у свій позаробочий час займалися педагоги, спрямовуючи й формуючи патріотичну націленість шкільної молоді. Тож логічним стало запроваджене нами заохочення керівників пошукових загонів – безкоштовна поїздка до Чорного моря і кількаденний відпочинок на його узбережжі в одному з кращих пансіонатів Одещини.
25 вересня 2008 року відбулася урочиста церемонія відкриття Музею військової техніки у парку Миру, на якій були присутні високі гості – урядовці, депутати різних рівнів, педагоги, учнівська молодь, ветерани війни і праці.
Нині музей став місцем повчальних уроків історії війни. За погодженням з міським управлінням освіти тут проходять безкоштовні екскурсії для учнів загальноосвітніх шкіл. Діти мають знати визволителів міста, котрим зобов’язані нинішнім мирним життям. У 2009 р. на екскурсії до музею залучена студентська молодь (ПТУ, технікуми, ВНЗи). По суботах безкоштовні екскурсії проводяться для населення.
У 2009 році на честь Дня Перемоги, Дня визволення м. Кременчука та 65-ої річниці визволення України від фашистських загарбників проведено огляд-конкурс музеїв бойової слави шкіл Автозаводського району.
Згідно з Положенням, основними завданнями огляду-конкурсу були :
– організація роботи музеїв, використання музеїв в навчально-виховному процесі молоді, увічнення пам’яті про героїв війни і тилу, патріотичного виховання юних громадян України.
Комісія вивчала роботу музеїв, враховуючи :
– естетичність оформлення, технічність оснащення експозиції ;
– наявність оригінальних експонатів: пам’яток історії, зібраних пошуковими загонами навчального закладу, тощо. Необхідно відзначити, що не в усіх навчальних закладах міста створено музеї бойової слави або кімнати чи куточки пам`яті.
Кращим музеям за підсумками огляду вручається диплом та дублікат бойового прапора частини, яка визволяла м. Кременчук, для почесного зберігання.
Урочисте вручення копій бойових прапорів відбулося напередодні Дня Перемоги та Дня міста на Алеї Слави, поруч зі стелами, присвяченими визволителям міста. У зверненні до шкільної молоді наголошується про те, що Бойовий Прапор військової частини є почесним знаком, символом честі, доблесті, слави і зобов’язує кожного віддано служити Українському народові, мужньо, вміло і непохитно виконувати свій обов’язок.
Одним з наслідків пошукової роботи проекту «Пам’ять про війну єднає» стала співпраця з посольством Російської Федерації в Україні, за допомогою якого місто отримало із московських фондів запис голосу диктора Левітана з наказом Верховного Головнокомандуючого Й. Сталіна про визволення міста Кременчука від 29 вересня 1943 р.
У повній тиші саме 29 вересня 2009 року слухали представники громадськості, діти та ветерани зворушливі слова про тих, хто відзначився при визволенні рідного міста, на урочистому мітингу в Парку Миру, поруч зі стелами на честь частин-визволителів Кременчука. Другий секретар посольства Російської Федерації в Україні пан Вертьянов Едуард Юрійович вручив учасникам бойових дій ювілейні медалі «Маршал Советского Союза Жуков».
Відзначення 65-річчя визволення України у жовтні 2009 року та 65-річчя Перемоги у травні 2010 року повинні стати значними подіями в житті кременчужан, сприяти не тільки патріотичному вихованню молоді, а й зростанню турботи про ветеранів саме при умові активної участі в цьому процесі учнівства та студентства.
За ініціативи Автозаводської районної ради і сприяння депутатів міської та районної рад, підприємців, керівників установ в кожному з 13-ти мікрорайонів Автозаводського району відбулися свята вулиць, назви яких пов’язані з Великою Вітчизняною війною. Ціла низка святкових заходів на вулицях Кременчука з нагоди Дня міста, до підготовки яких широко залучалась молодь, пройшла незабутньо. Гостями свят були мешканці мікрорайонів різного віку і ветерани війни та праці, які були здивовані приємними сюрпризами. Своїми виступами потішили глядачів танцювальні гурти, юні співочі таланти, військовий оркестр, гурт барабанщиць, молоді наїзниці кінноспортивної школи, каратисти та багато інших кременчуцьких талантів. Гостей пригостили свіжоспеченим караваєм, солодощами, подарунки отримали наймолодша та найстарша людина вулиці, діти, що брали участь у конкурсах, ветерани війни та праці. Свята вулиць надовго запам’яталися всім мешканцям,
вони висловили щиру вдячність Автозаводській районній раді за яскравий день серед сірих буднів.
Третій рік поспіль у дитячому спортивно-оздоровчому комплексі «Супутник», який є комунальною власністю територіальної громади Автозаводської районної ради, відпочивають пенсіонери – ветерани війни і праці, активісти ради ветеранів району. Таке добре починання – оздоровлення літніх людей у рамках програми «Назустріч людям» – вперше у 2007 році ініціювала Автозаводська районна рада. Коли для дітей закінчився останній табірний тур у СОК «Супутник», подумалось, чому б не влаштувати відпочинок для літніх людей саме там, за межами міста, серед чудової природи на березі Псла. Адже вони заслуговують на більше, ніж мають. На жаль, на схилі літ матеріальний стан не дозволяє більшості оздоровлюватись у пансіонатах та санаторіях. Так вперше влітку 2007 року у СОК «Супутник», наче в казці, побували та оздоровились за одну табірну зміну 85 пенсіонерів Автозаводського району. Відгуки про незабутній відпочинок швидко облетіли місто, і бажаючих відпочити стало набагато більше. Зваживши на бажання літніх людей, влада Автозаводського району пішла назустріч і у 2008 році організували уже три табірних зміни, протягом яких оздоровились 175 пенсіонерів-активістів, з яких 25 – крюків’яни. Цього року у СОК «Супутник» з 24 серпня по 19 вересня, протягом чотирьох табірних змін, оздоровлено більше 250 чоловік, мешканців як Автозаводського, так і Крюківського районів. Це пенсіонери, які пішли на заслужений відпочинок з різних підприємств міста: КрАЗу, Вагонобудівного заводу, Нафтопереробного, ТЕЦ, Колісного заводу та різних бюджетних установ міста.
Зважаючи на досвід минулих років, фахівці приготували досить цікаву, різноманітну та насичену розважально-оздоровчу програму на кожен день. Це й день знайомств, інсценування пісні, день гумору, вечори танців, день Нептуна та багато інших цікавинок. За здоров’ям відпочиваючих цілодобово стежитимуть медпрацівники медико-реабілітаційного відділення терцентру Автозаводського району.
Процедуру вручення путівок на літній відпочинок вирішили провести неформально, з душею, урочисто напередодні Дня незалежності України. Як колись кращі комсомольці отримували путівки на ударні будови, створюючи комсомольські будівельні загони, так сьогодні ветерани праці отримали путівки на відпочинок, адже вони його заслужили своїм трудовим життям! Схвильовані та зворушені пенсіонери, майже зі сльозами на очах, дякували за конкретну увагу та турботу про старше покоління. А що особливо важливо – поруч в залі сиділо молоде покоління, ті, кому виповнилося 16 років – юні громадяни України отримали паспорти, почули розповіді ветеранів, розділили повагу та шану до вкритих сивиною колишніх бійців бойового та трудового фронту.
Принагідно додати, що гостинні двері СОК «Супутник» не зачиняються для пенсіонерів і взимку. Ліс, лижі, санчата, пухнастий сніг, пісні та хоровод навколо лісового вогнища – це незабутні сторінки одноденних виїздів до зимового «Супутника». Після такого активного відпочинку пенсіонери грілись і чаювали у заздалегідь облаштованому для них будиночку. Залишивши за плечима роки і хвороби, вони ніби побували в дитинстві. За період січень – березень 2009 року в оздоровчому таборі побували 130 пенсіонерів-активістів. Поряд із заслуженими ветеранами виїжджали до «Супутника» і студенти-сироти медичного коледжу. Спільний відпочинок надав дітям можливість відчути тепло дідусів та бабусь, яких вони не мали. Започаткована дружба поколінь була продовжена і весною під час екологічних акцій у парку Миру, спільним частуванням смачною юшкою та кашею.
Безперечно, парк Миру славетний не лише меморіальним комплексом, це просто – мальовничий куточок, де відпочивають люди всіх поколінь. Маючи площу 9,4 га, він дає притулок і юним, і літнім. Є тут гарний дитячий і спортивний майданчик, на його алеях проводяться Дні спорту «Тато, мама, я – спортивна сім`я», спортивні заняття з легкої атлетики (бігу) учнів ВПУ–7, котрі, до слова, багато фізичної праці доклали в облаштування Музею, самого парку, і нині допомагають у догляді території – а це теж конкретний напрямок виховання. Без зайвої скромності скажемо, що наш парк – найбільш охайний і затишний у місті. Тож він вабить і матерів з немовлятами, і бабусь із дідусями. Та не лише прогулятись по доріжках (лише заасфальтовані мають довжину 6 км), не лише зробити ранкову зарядку, а й потанцювати.
Так, із захватом літні люди брали участь у конкурсі «Осінній вальс». Кращі танцюристи отримали грамоти і призи, а найстаршому, що здобув звання «Містер чарівність», виповнилося 85 років. Протягом січня – лютого Автозаводський райвиконком організував навчання пенсіонерів танцям. Для проведення майстер-класу з танців запросили професійних викладачів танців із Кременчуцького педагогічного коледжу разом із учнівською молоддю. А напередодні Міжнародного жіночого дня ветерани з великою насолодою та піднесеним настроєм продемонстрували свої успіхи у навчанні мистецтву танцю.
Людям похилого віку буває важко дістатися до лікувального закладу, щоб перевірити тиск чи прийняти крапельницю. Перейнялися цією проблемою і в нашому районі. З весни минулого року Автозаводським виконкомом було організовано роботу спеціальної виїзної медичної бригади обласного госпіталю ветеранів Великої Вітчизняної війни у віддалених мікрорайонах міста. Поруч із ветеранами – загони милосердя, які складаються із студентів медичного коледжу. Сюди виїжджає бригада кваліфікованих медиків, стареньких пригощають смачною випічкою, а культурну програму забезпечують аматорські колективи. Організовано безкоштовний транспорт для доставки ветеранів до госпіталю.
Хоча й кажуть, що пенсіонерам тільки й залишається сидіти вдома, та це не про громаду Автозаводського району. Університет Третього віку урочисто був відкритий у березні нинішнього року. Заняття зі студентами-ветеранами проводилися щовівторка у приміщенні Кременчуцького інституту Дніпропетровського університету економіки і права. 103 пенсіонери успішно закінчили перший семестр свого навчання. А з 15 вересня навчання в Університеті третього віку продовжені й далі. І знову поруч з ветеранами – молодь, студентство – спільні Дні довкілля, Дні здоров`я, фізкультури та спорту.
Висновки.
Які очікувані результати нашої роботи? А який може бути механізм вимірювання рівня розвитку почуття? Ми бачимо його у самій організації життя молодих людей та старшого покоління, а не тільки в організації спеціальних заходів з патріотичного виховання, в гармонійному формуванні якостей дійсного патріота за такими напрямками:
Історико-патріотичне – знання історичного минулого України, у тому числі часів Радянського Союзу, коли було створено могутній економічний потенціал країни, забезпечено гарантовані права людини, панував трудовий ентузіазм радянських людей:
– збереження та наслідування трудовим, культурним, духовним та бойовим традиціям українського народу, виховання на цій основі гордості за свою країну та її історичні надбання;
– усвідомлення пам’ятних подій, знання пам’ятних місць, видатних громадських і політичних діячів та їхніх справ;
– відзначення пам’ятних дат у житті рідного міста (заснування, оборона від ворожих навал, визволення з-під окупації); походи та екскурсії по пам’ятних історичних місцях.
Героїко-патріотичне – формування готовності до подвигу в ім’я Батьківщини, у тому числі – до самопожертви заради життя наступних поколінь:
– усвідомлення витоків героїчного – любов до Батьківщини, її народу; особиста відповідальність за їхню долю;
– знання пам’ятних місць боїв, партизанського та підпільного руху, походи та екскурсії по них;
– розуміння сутності подвигу: зробити саме те, що потрібне для Вітчизни в тяжкий час (подвиг незліченних трудових та бойових буднів; подвиг миттєвості (пориву)); знання історичних особистостей, національних героїв);
– Книга Пам’яті, Книга Скорботи – справжні Хрестоматії Подвигу радянського народу у боротьбі за свою незалежність;
– догляд та впорядкування меморіальних комплексів, пам’ятників, братських могил захисників Вітчизни.
Фізичне виховання – здоров’я нації – залучення громадян до регулярних занять фізичною культурою і спортом; спрямування фізичного виховання на підготовку молоді до праці та захисту Вітчизни. Розвиток громадського спортивного руху.
Військово-патріотичне – формування патріотичних почуттів відповідно до вимог Конституції України та Законів України про захист Батьківщини та готовності до служби у Збройних Силах України з урахуванням запланованого поетапного переходу Збройних Сил України на комплектування військовослужбовцями за контрактом;
– прагнення до оволодіння військовими знаннями, відповідного рівня фізичної підготовки та загартованості в інтересах захисту Вітчизни;
– підвищення престижу військової служби, військова професійна орієнтація молоді; формування і розвиток мотивації, спрямованої на підготовку до захисту Української держави у Збройних Силах України;
– формування здібностей до аналізу зовнішньої та внутрішньополітичної обстановки, вміння на цій основі самостійно адекватно оцінювати події, що відбуваються в державі і світі, свою роль та місце в цих подіях.
Тож, на мій погляд, стержневим моментом системи формування патріотичних якостей в суспільстві повинні стати саме історичні традиції перемог українського воїнства, самопожертва в ім’я захисту Батьківщини. Впевнений, що завдання професіональної армії не занижує об’єктивну потребу в цілеспрямованому формуванні високих військово-патріотичних якостей молоді. Більше того, перехід на професіональну армію неможливий без постійного притоку освічених, добре підготовлених, патріотично налаштованих представників молоді, готових беззавітно захищати свою Батьківщину.
Взагалі, мабуть, немає меж нашим намірам і мріям нести прекрасне і змістовне у сьогоднішній світ, протистояти оточуючому нас негативу. Проте мрія – мрією, а щоби стати реальністю, потрібні час, кошти і, головне, бажання, адже ініціаторами і вершителями усіх добрих справ є конкретні люди. Зрештою, все, що ми робимо зараз, і що будемо робити потому, має бути підпорядковане одній найвищій меті – створенню сприятливих умов, і матеріальних, і духовних, у тому числі і через подальший розвиток патріотичного виховання, для життя громадян нашої держави.

АВТОР: КОВАЛЕНКО В.М