Хронологія

До виникнення Кременчука – що відбувалося на території майбутнього Кременчука та згадки про Кременчук як топонім у документах до офіційної дати виникнення – 1571 року

Кінець 12 століття – 1223 рік – Період датування давньоруського житла, виявленого археологами на території історичного центру м.Кременчука

1395-1399 і 1420 роки – Не підтверджені дані про фортецю Кременчук великого литовського князя Вітовта, а також поява топоніма, який більше не зникав

1540 рік – Претвич, повідомляючи про свої походи проти татар, вказує, що він «з дружинниками своїми стерег їх у бродів, під Кременчуком»

1550 рік – Відомості Михайлона Литвина, в яких він вказує на небезпеку навали татар і наполягає на необхідності створення військових постів біля зручних переправ через Дніпро, зокрема в Кременчуці.

1552 рік – Згадка про угіддя Кременчуцькі в описах Черкаського та Канівського замків

1556-1559 роки – Згадка в руському літописі у зв’язку з походом Матвія Ржевського (Дяка) і Д. Ф. Адашева проти кримських татар, про те, що біля Кременчука в гирлі Псла було облаштовано тимчасову верф, на якій руські воїни під керівництвом козацьких мореплавців швидко побудували близько сотні великих козацьких «чайок».

1561 рік – Битва при г. Пивисі де черкаський староста кн. Михайло Вишневецький розбив татарський загін. У битві взяв участь і кн.Дмитро Вишневецький (Байда).

1571 – рік заснування Кременчука є символічною датою.

Пов’язана вона найвірогідніше з першим походом – об’їздом нових кордонів Корони Польської за Люблінською унією 1569 року коронного гетьмана Юрія (Єжи) Язловецького. Генеральний обозний Григорій Свірговський при королі Сигізмунді-Августі заклав фортецю проти турків в урочищі Кременчук. Однак за твердженням Боплана ця фортеця побудована не була. Цю дату зробила популярною хроніка М.Бєльського[1].

Насправді археологічні знахідки в історичному центрі Кременчука дають підставу стверджувати, що Кременчук був заснований щонайменше наприкінці 12 століття, як давньоруське поселення у зручному місці для переправи через Дніпро.

1572-1764 г.г. Кременчук у часи козацтва

1589-1595р.р. – Кременчуцький відхід перебуває у власності шляхтича з Київщини Яна (Івана) Ближинського

1590 рік – план королівського уряду побудувати замок у Кременчуці як центр козацтва, що мало перебратися сюди із Запоріжжя

04.08.1591 – Універсал короля Сигізмунда III про будівництво дерев’яної фортеці в урочищі Кременчук для охорони південних рубежів.(04.08.1591 за нов. ст. або 25.07.1591 р. за Юліанським календарем. Далі дати вказані за Григоріанським календарем, тобто за новим стилем).

12.06.1594 – Еріх Лясота зробив запис у своєму щоденнику про старий земляний замок або городище Кременчук.

1610-1611 р.р. – Можлива спроба заснувати поселення (містечко) на місці Кременчука

1625 рік – Куруківська битва між козаками та урядовими військами Речі Посполитої біля озера Курукове (найвірогідніше, на території сучасної околиці Крюкова і заповідника Білецьківські плавні) Точне місце битви на сьогодні не визначено. Перша згадка про територію Крюкова.

1633 рік – Територію Кременчука отримав у володіння шляхтич Стефан Рудський

1635 рік – Г.Боплан креслить план фортеці, яку треба побудувати в Кременчуці

1636 рік – Кременчук зазначений у люстрації 1636 року як незаселена місцевість Стефана Рудського

1637 рік – заснування Кременчука Стефаном Рудським уже як адміністратором київського воєводи і підканцлера коронного Томаша Замойського. Початок довгої боротьби за володіння містом за участю Вишневецьких, Конєцпольських, Потоцьких і Немиричів.

02.03.1638 – Повстанці під проводом Якова Остряніна та Карпа Скибана зайняли Кременчук. Один із польових командирів повстанців – кременчужанин Ріпка

1643 рік – заснування коронної митниці в Кременчуці

1645-1647 р.р. – локальна війна за кременчуцькі землі між магнатами С.Потоцьким і Ю.Немиричем.

1648 рік – Кременчук стає сотенним містом Чигиринського полку

липень 1657 року – спроба антигетьманського повстання запорожців у Кременчуці. Швидко придушена Б.Хмельницьким

1657 рік – створення урядом Речі Посполитої окремої адміністративної одиниці – Кременчуцького староства. Формально воно існуватиме до 1710 року, титулярно до початку 19 століття.

1658 рік – громадянська війна на Лівобережжі. Перевага прихильників Виговського на кременчуцьких землях

4 червня 1659 року – привілей польського короля Яна-Казимира «королівському міста» Кременчука

1661 рік – створення Кременчуцького полку. Існував орієнтовно до 1666 року

15.10.1661 Прохання кременчужан про виведення «мозирців»

1161-1662 р.р. – «війна берегів» жорстокі бої за володіння Кременчуком. Знаходження в Кременчуці великого російського гарнізону

03.07.1662 Повстання козаків на боці Юрія Хмельницького проти визнання Москви. Введення в місто 2000 козаків Чигиринського полку. Повстання придушене.

жовтень 1663 ріку – Повстання козаків проти Гетьмана Брюховецького. За чинений опір Кременчук був спалений.

1663-1680р.р. – період практичних безперервних бойових дій на кременчуцьких землях. Ліквідація Кременчуцького полку, спустошення Правобережжя і перехід Лівобережної частини кременчуцьких земель у підпорядкування Лубенського, Миргородського, Полтавського козачих полків

25.08.1674 Розміщення в Кременчуці Полтавського полку.

1680-1690р.р. – налагодження прикордонного життя і перші спроби повернути Правобережжя. Домінування серед кременчуцьких мешканців гетьманських компанійців і стрільців миргородського полковника.

початок 1696 року – великий татарський наліт на Кременчуцькі землі, облога Келеберди, бій під Говтвою.

1700-1705 р.р. – новий кордон із Туреччиною робить законними права козаків на кременчуцькому правобережжі. Відновлення Крилова, найімовірніша поява перших мешканців Крукова (Крюкова)

1709 рік – наслідки Полтавської битви між Росією та Швецією. Спустошення Келеберди та Переволочні.

1710 рік – документально підтверджена поява перших постійних жителів Крукова (Крюкова)

грудень 1711-весна 1712 р. – нові вимоги до населення Правобережжя перебратися на лівий берег. Чергове руйнування Крилова

1720 рік – наліт козаків прикордонних сотень Миргородського полку з метою протидії розширенню польської влади нижче р.Тясмин. Перша згадка про російську заставу в Кременчуці

1728 рік – перша згадка про Глобине

1725-1732 роки – нова спроба чигиринських старост розширити польські володіння за р.Тясмин. Спроба встановлення своєї влади над Круковим (Крюковим)

1732 рік – заснування Кирилівської слободи (Нового Крилова) на російському березі р.Тясмин і створення нової козацької сотні Миргородського полку. Юридично це буде визнано тільки 1744 року.

1735-1739 роки Російсько-турецька війна. Посилення значення Кременчука як тилової бази російської армії

1736-1738р.р. – збройні зіткнення польських військ із гайдамаками на території Чигиринського староства

15 лютого 1739 року – останнє вторгнення татар на кременчуцькі лівобережні землі та їхній розгром козаками миргородського полковника В. Капініста в бою під Власівкою та Городищем

1740-ті роки – широкомасштабна колонізація Правобережжя. Розбудова Крукова (Крюкова) Кам’яних Поток, Онуфріївки, Усівки (Олександрії)

1743 рік – завершення будівництва Покровської церкви в Крукові (Крюкові) – першої крюківської церкви

1748 рік – останній ремонт і оновлення Кременчуцької фортеці

1749-1750р.р. – посилення гайдамацької активності на Правобережжі. Діяльність гайдамацького ватажка Мамая (так звана мамаївщина)

1752 рік – рішення про створення Нової Сербії та відведення правобережної частини кременчуцьких земель під поселення Пандурського полку.

12.09.1750 закладено Спасо-Преображенську церкву.

10.10.1754 засновано в Кременчуці Російську імператорську митницю.

06.09.1764 – Кременчук приєднався до Новоросійської губернії.

Подивитись статті на тему “Кременчук у часи козацтва 1572-1764р.р.”

2022 Хроніка неоголошеної війни: рік перший

24 лютого о 5.00 Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну і назвала це «спецоперацією». Війська РФ перетнули кордон нашої країни одразу у кількох областях.  О 6.55 у Кременчуці почали вити сирени. О 7.05 все повторилося. Близько 8.00 у Кременчуці утворилися черги на АЗС, у магазинах, аптеках та біля банкоматів. У місті відкрили бомбосховища. Почали прибувати перші вимушені переселенці, які селилися у готелях; запрацював тимчасовий пункт розміщення на вулиці Маяковського (нині – Єднання України), 7. У місті ввели комендантську годину з 22.00 до 6.00.
25 лютого  Кременчужани з самого ранку вишукувалися у чергу до станції переливання крові. Була величезна кількість охочих допомогти. Міськвиконком створив Раду оборони Кременчуцької міської територіальної громади, яку очолив Олег Лєднік. Школярів відправили на двотижневі канікули – з 28 лютого по 13 березня 2022 року.
26 лютого у Кременчуці вишикувалася черга біля центру комплектування (раніше військкомат). Завдяки мешканцям Полтавщини та Кременчуцької громади вдалося знешкодити диверсійні групи ворога. На дорогах міста розміщують бетонні загородження.
27 лютого Кременчук готувався до зустрічі російських військ – містяни розливали коктейлі Молотова у дворі Кременчуцького шпиталю для ветеранів війни. Близько 20.00 пролунала перша повітряна тривога, містяни провели в укриттях годину.
28 лютого на площі Перемоги кременчужани молилися за захисників України. У цей день містяни після першої повітряної тривоги почали масово прибирати підвали. У Кременчуці в укритті народилася перша дитина під час повітряної тривоги – дівчинка. КрАЗ безкоштовно передав армії автомобілі вартістю понад 1 мільйон доларів – військові броньовані авто «Спартан» і «Шрек».
Березень
1 березня на території Полтавської області заборонили продаж алкогольних напоїв.
3 березня у Кременчуці з’явився перший мародерський «кокон» – на Чередниках місцеві зловили чоловіка, який нишпорив по дворах, спустили штани та примотали до стовпа скотчем з відповідним написом. В мережах супермаркетів Полтавщини трапляються напівпорожні полиці.
5 березня з вокзалу Кременчука евакуюють людей: забороняють брати із собою сумки, аби більше пасажирів вмістилося у вагон. У Кременчуцькому районі почали збирати підписи мешканців під зверненням Кременчуцької райради до лідерів-країн НАТО з проханням про закриття неба над Україною.
6 березня на Раківці пильні перехожі затримали вора, який намагався потрапити в припаркований автомобіль.
7 березня Кременчуцька міська рада ухвалила рішення про створення Стабілізаційного Фонду на потреби під час війни.
з 9 на 10 березня в Кременчуцькому районі люди помітили два вогняні спалахи. Це були збиті російські ракети.
11 березня мати збитого російського льотчика Олексія Головенського, яка живе у Кременчуці, записала відеозвернення, у якому просила за сина вибачення.
12 березня на Полтавщині у п’яних водіїв забиратимуть авто на потреби фронту.
17 березня Кременчук отримав перший комплект Starlink для доступу до інтернету з використанням супутникової системи.
19 березня у Кременчуці та в Полтавській області дозволили продаж пива та слабоалкогольних напоїв (із вмістом спирту менш як 5%).
22 березня у російських новинах показали, як у Кременчуці б’ють мародерів за вкрадені продукти.
24 березня у Кременчуці та Горішніх Плавнях вирішили створити добровольчі формування.
26 березня у нашому місті вручили перші повістки порушникам громадського порядку.
Квітень
1 квітня у Кременчуці відкрили бібліотеки, які не працювали через воєнний стан у країні.
2 квітня у 6.00 росіяни завдали першого ракетного удару по Кременчуку – місто обстріляли три ворожі літаки. Ракети влучили у Кременчуцький нафтопереробний завод і навколишні склади паливно-мастильних матеріалів. Кілька людей отримали опіки, рятувальники гасили пожежу більше, ніж добу. На Полтавщині скасували заборону на продаж міцного алкоголю.
3 квітня близько 20.00 рятувальники загасили пожежу на НПЗ після ракетного удару. Власники автозаправок ввели обмеження на об’єми палива, що відпускається на одну автівку.
7 квітня стало відомо, що раніше судимий ексміліціонер з Кременчука за гроші повідомляв оркам координати позицій ЗСУ. У помешканні зрадника знайшли гранату.
8 квітня у Кременчуці почали ремонтувати гуртожиток на Молодіжному для переселенців та говорили про намір відремонтувати ще один, у провулку Льва Толстого.
10 квітня у центрі Кременчука з’явилося тимчасове патріотичне графіті з Ліною Костенко.
22 квітня нагородили 44 рятувальників Кременчука, які приборкували пожежу на НПЗ після російського обстрілу.
24 квітня, на Пасху, росіяни вдруге вдарили по інфраструктурі Кременчука – 9 ракет зруйнували ТЕЦ і НПЗ. Загинув працівник ТЕЦ Антон Антоненко, 7 людей постраждали. Під загрозою опинився опалювальний сезон 2022-2023 років. На відновлення Кременчуцької ТЕЦ потрібно від 500 до 800 млн грн.
25 квітня близько 10.00 ліквідували пожежу на Кременчуцькому НПЗ.
28 квітня 129 рятувальників Кременчука, які гасили пожежі після ракетних ударів, отримали нагороди та відзнаки.
Травень
12 травня, у День медсестри та медбрата, у Кременчуці на станції швидкої медичної допомоги відзначили працівників, які 24 квітня рятували людей під час ракетного обстрілу Кременчуцьких НПЗ та ТЕЦ. Медики розповіли, як під ударами ракет витягали людей. Близько 17.00 РФ завдали по Кременчуку 12 ракетних ударів – знову влучили в ТЕЦ та НПЗ. Люди не постраждали, але частина мешканців міста залишилась без світла та води. Дві ракети вдалося збити з ПЗРК «Стінгер».
14 травня рятувальники діставали 500-кілограмову ракету, яка не вибухнула поблизу будинків Кременчука під час обстрілу 12 травня. Залишки ракети підірвали на спеціальному полігоні.
19 травня у Кременчуці відновили роботу позашкільних дитячих закладів.
21 травня стало відомо, що слова з пісні кременчужан «Доброго вечора, ми з України» з’являться на воєнній поштовій марці.
31 травня повідомили про схему виведення грошових коштів Крюківського ВБЗ на рахунки російських підприємств. «Укрзалізниця» заявила, що претендує на управління російською частиною Крюківського вагонобудівного заводу. Кременчуцька РВА почала видавати посвідчення добровольцям територіальної оборони.
Червень
3 червня стало відомо, що у 2022 році літні табори не працюватимуть.
10 червня до комунальної власності міста прийняли будівлі оздоровчого комплексу «Славутич» від ПАТ «Укртатнафта», щоб розселити там внутрішньо переміщених осіб. Кременчуцька міська рада взяла на себе зобов’язання після припинення воєнного стану вкласти кошти у розмірі балансової вартості «Славутича», а це понад 15 млн грн, у будівництво фізкультурно-спортивного комплексу в районі провулка Грозненський.
14 червня у Кременчуці добровольці тероборони з неофіційною назвою «Афганська сотня» прийняли присягу на вірність народу України.
15 червня українці обрали ескіз для марки від «Укрпошти» «Доброго вечора, ми з України!».
16 червня мешканцям трьох будинків у місті погодили перехід на автономне опалення.
17 червня ситуація з пальним у Кременчуцькому районі значно покращилась. Це дозволило скасувати карткову систему для заправки комунального, пасажирського транспорту та іншого транспорту, який забезпечує життєдіяльність громад.
18 червня близько 4.00 6 російських ракет ударили по Кременчуцькому нафтопереробному заводу, який і так не працював, та 2 ракети – по ТЕЦ. Четвертий обстріл цих об’єктів. На щастя, постраждалих не було.
27 червня близько 15.50 російська ракета Х-22 влучила у торговельний центр «Амстор», який охопила сильна пожежа, а ще одна – у завод «Кредмаш». У ніч з 27 на 28 червня на руїнах працювали понад тисячу людей – рятувальників, поліцейських, медиків та волонтерів.
28 червня у Кременчуці оголосили триденну жалобу за загиблими в «Амсторі». Слідство встановило, що адміністрація «Амстора» не закривала його на час тривог. Стало відомо, що ракетний удар по торговому центру у Кременчуці нанесли льотчики 52 авіаполку. Інформацію про те, що друга ракета вдарила у завод «Кредмаш», оприлюднили майже через добу після прильоту. На заводі ракета влучила у цех №7, вилетіло багато вікон, двох людей посікло склом. Дісталося також стадіону «Кремінь-Арена» та Міському саду – їх накрило вибуховою хвилею. Міський сад засипало уламками ракети.
Прокремлівські ЗМІ росії написали, що 27 червня нібито рашисти били по ангару зі зброєю та боєприпасами у Кременчуці.
29 червня говорили про 18 загиблих та 61 пораненого в ТЦ «Амстор», 26 осіб госпіталізували. Люди несли до місця трагедії іграшки та квіти та прохали побудувати меморіал в пам’ять загиблих. Під час розбору завалів в «Амсторі» постраждали троє рятувальників. Рашистські агенти почали розповсюджувати фейки про удар по торговельному центру. У день ракетного обстрілу виторг «непрацюючого» «Амстора» склав майже 3 млн гривень.
У Кременчуці компанія «Будсервіс» обстежувала пошкоджені житлові будинки після ракетних ударів.
30 червня ховали перших загиблих у ТЦ «Амстор». Один з рятувальників, який отримав чисельні переломи під час розбору завалів, впав у кому в реанімації.
Липень
1 липня стало відомо, що трьох працівників комунального підприємства підозрюють у мародерстві ТЦ «Амстор» після ракетного удару рашистів. Після прибирання території вони відклали коробку з 61 телефоном, завантажили її в автомобіль і планували вивезти.
2 липня о 13.25 рятувальники завершили пошуково-рятувальні роботи у Кременчуці на місці зруйнованого торговельного центру. Міська влада вирішила збільшити у два рази допомогу сім’ям загиблих у ТЦ «Амстор». Британська розвідка повідомила, що 27 червня удар росії по Кременчуку був нанесений модернізованою ракетою Х-32.
3 липня відомо про 21 загиблу людину у ТЦ «Амстор», ще одну вважали зниклою безвісти. З озера Міського саду дістали величезні уламки, які впали туди після обстрілу заводу «Кредмаш». Заборонили рух громадського транспорту через Крюківський міст під час повітряної тривоги.
4 липня до медичних закладів звернулась 91 особа, яка постраждала під час ракетного обстрілу «Амстора». З бюджету Кременчуцької громади сім’ям загиблих та постраждалим вирішили надати допомогу у таких розмірах:
• членам сімей загиблих – 100 тисяч грн;
• постраждалим, які перебувають на стаціонарному лікуванні – 25 тисяч грн;
• постраждалим, які перебувають на амбулаторному лікуванні – 10 тисяч грн.
Із заявами про понесені збитки (мається на увазі вибите скло, пошкодження вікон, дверей та іншого майна) зверталися кременчужани із сусідніх з «Амстором» будинків.
5 липня у Кременчуці відбулася перша панахида за загиблими в «Амсторі» від російської ракети. З-під завалів «Амстора» зникли сейфи з золотом.
Стало відомо, що компанія, яка управляє «Амстором», належить одному з найбагатших українців Вадиму Новинському. Вартість подібного ТЦ може становити $15–20 млн, а якщо рахувати з магазинами, то не менше $50 млн. Від обстрілу 27 червня постраждав залізничний вокзал у Кременчуці, а також вибухова хвиля від «Амстора» та «Кредмашу» знищила медичний центр «МедАльянс».
6 липня з’явилася інформація, що Danone частково переїхав до Кременчука з окупованої Херсонщини.
7 липня повідомили, що сім’ям загиблих та потерпілим внаслідок ракетного удару по «Амстору» додатково виділять допомогу з обласного бюджету.
8 липня стало відомо, що в обласному бюджеті закладуть 100 млн грн для відновлення Кременчуцької ТЕЦ та про те, що її передадуть з державної власності у спільну власність тергромад Полтавської області. Керуючий «Амстора» Сергій Мізін розповів, що існує можливість будівництва на місці зруйнованої ракетами будівлі нового торговельного центру.
12 липня сповістили, що Кременчук втратив 22 цивільних на російсько-українській війні, більшість із них загинули в «Амсторі». Батьки поскаржилися, що їх просять здати по 1000 грн на скління вікон у ПК «Кредмаш», які вилетіли після ракетного удару по «Амстору».
15 липня «Червоний хрест» на Полтавщині вже виплатив родинам загиблих в «Амсторі» по 10 тисяч грн. Ввечері у цей день над Кременчуком збили ворожу ракету.
18 липня повідомили, що у жодній школі Кременчука немає бомбосховища, а підвали не відповідають вимогам до укриття. У лікарнях Кременчука знаходилося 23 цивільні людини, які постраждали від війни.
22 липня стало відомо, що Кременчуцька музична школа №1 витратить 15 тис. гривень на ремонт вікон після ракетного удару по «Амстору». Міська влада відзначила медиків лікарні інтенсивного лікування «Кременчуцька», які 27 червня рятували поранених людей після ракетного удару по ТЦ «Амстор».
25 липня постраждалим та родинам загиблих у ТЦ «Амстор» почали виплачувати компенсації. Унаслідок ракетного удару 27 червня пошкоджень зазнали 45 житлових будинків міста, склінню підлягає майже 2 тисячі кв. метрів тільки житлового фонду.
27 липня у двох селах Кременчуччини створили підрозділи добровільної пожежної охорони.
Серпень
2 серпня на Кременчуччині заборонили виходити на води Дніпра усім приватним плавзасобам району.
4 серпня у Кременчуці перевіряли інформацію щодо можливого замінування вокзалу; вибухівку не знайшли.
5 серпня на благодійному аукціоні «Добра справа» у Києві понад 2 мільйони гривень зібрали на допомогу постраждалим від обстрілу ТЦ «Амстор» та Маріуполя.
8 серпня  КРВА дозволила спортсменам-водникам тренуватися на Дніпрі. Близько 16.00 у Кременчуці у підвалі колишнього підприємства знайшли протитанкову міну ТМ-62 міну.
11 серпня вирішили вимикати вуличне світло вночі – з 00.00 до 5.00.
15 серпня стало відомо, що кременчужанин зливав інформацію про ЗСУ, тероборону і НПЗ ворогу.
22 серпня Кременчуцька міська рада затвердила рішення про допомогу військовим на понад 9 млн грн.
24 серпня стало відомо, що у Кременчуці 5 шкіл будуть готувати до навчання в очному режимі – мерія виділить на це кошти.
26 серпня на облаштування найпростіших укриттів у школах Кременчука мерія виділила майже 3 млн грн. У Кременчуцькій гімназії №7 відкрили пам’ятну дошку військовій Крістіні Зосімовій.
29 серпня старшому машиністу цеху товариства Кременчуцька ТЕЦ Олександру Ковзіку присвоїли орден «За мужність» ІІІ ступеня.
30 серпня стало відомо, генерала з Кременчука Сергія Кривоноса хочуть притягти до відповідальності за «незаконну оборону» аеропорту Жуляни.
31 серпня оголосили, що сім’ям загиблих в ТЦ «Амстор» виплатять по 20 тис. гривень з благодійного фонду «Дороги життя», зібрали на благодійному аукціоні.
Вересень
2 вересня з міського бюджету виділили 33 млн гривень на допомогу армії, укріплення оборони міста, формування продрезерву, підтримку переселенців поточні ремонти та облаштування укриттів у закладах загальної середньої освіти, інших закладах міста, а також ремонт споруд цивільного захисту. Працівникам двох підприємств Кременчука – ПАТ «Кременчуцький колісний завод» та ПАТ «Обод» – виділили матеріальну допомогу з міського бюджету у 359 тис. грн.
7 вересня близько 22.00 у Кременчуці і Горішніх Плавнях чули вибухи – працювала ППО.
10 вересня під Кременчуком знищили залишки ворожих боєприпасів. З’явився новий сквер на згадку про загиблих у ТЦ «Амстор».
11 вересня близько 19.50 у Кременчуці пролунали вибухи. На кілька годин мешканці Кременчуччини залишилися без води і світла. Як з’ясувалося, на Полтавщині підрозділи Повітряних Сил ввечері 11 вересня знищили дві ракети.
12 вересня у Кременчуці проживало до 50 тисяч переселенців, 27 500 із них були зареєстровані. У школах №27, 4, 30, 6, 29, 23 та 16 готують укриття.
15 вересня кременчуцькі військові поповнили бюджет міста на 350 млн гривень.
16 вересня кременчуцькі депутати віддали 26 млн грн на утеплення непрацюючих під час війни дитсадків, а 2,44 млн гривень – на поточні ремонти та облаштування найпростіших укриттів у школах та допомоги на понад 7,3 млн грн різним військовим частинам ЗСУ.
19 вересня керівник Кременчуцького районного територіального Центру комплектування та соціальної підтримки полковник Роман Сушко сказав, що майже 90% мобілізованих з Кременчуцького району пішли на військову службу добровільно.
22 вересня безоплатно прийняли у власність громад Полтавщини цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ».
З російського полону повернулися випускник Кременчуцького військового ліцею Сергій Волинський та кременчужанин Богдан Трубічин. З початку російсько-української війни Кременчук втратив 153 воїнів та 23 цивільних громадян.
26 вересня у місті повернули масковий режим, бо зріс рівень захворювання на коронавірус.
28 вересня у Кременчуці евакуювали людей з водолікарні через можливе «замінування». Поліція сповістила, що кременчужанин наживався на постраждалих від російської агресії.
29 вересня Герой України, льотчик-винищувач Андрій Герус став почесним громадянином Кременчука. Військовий не допустив висадки десанту агресора у 150 осіб на території Кіровоградської області, за що отримав звання Герой України з врученням ордену «Золота Зірка».
Жовтень
2 жовтня після катувань в Маріуполі помер 78-річний капітан 1 рангу у відставці, письменник, журналіст та громадський діяч з Кременчука Євген Баль.
3 жовтня у Кременчуці знову надійшло повідомлення про замінування лікарні відновного лікування, інформація не підтвердилася. На виплату матеріальної допомоги учасникам АТО в Кременчуці виділили майже 4 млн грн.
6 жовтня стало відомо, що Кременчук домовився про співпрацю з американською компанією Miyamoto International, яка відбудовує райони після війни.
7 жовтня у Кременчуці виділили 402 500 грн на придбання захисних костюмів для управління з надзвичайних ситуацій, а також ще 2,09 млн гривень – на облаштування укриттів у школах Кременчука.
10 жовтня ворог завдав три удари по об’єктах енергетичної інфраструктури на Кременчуччині (спалахнула пожежа), також збили одну ракету та один іранський «шахід». У деяких районах міста зникли вода та світло. Масована ракетна атака росіян призвела до перебоїв з інтернетом та зв’язком на Полтавщині. У 17.10 та 17.50 кременчужани знову чули вибухи – ППО знищила дві ракети в Кременчуцькому районі. У центрі нашого міста у багатьох будівлях від вибухової хвилі повилітали вікна, зокрема у Кременчуцькій виховній колонії. У селі Чечелевому постраждала ціла вулиця – там впала ракета; було поранено трьох людей. Тоді до кінця тижня бібліотеки не працювали, заклади позашкільної освіти перейшли на дистанційну форму навчання. У Кременчуцькому районі також скасували технічні вибухи на кар’єрі Полтавського ГЗК та спортивні змагання.
11 жовтня жінка з Чечелевого показала, як виглядає її будинок після влучання уламків ракети. Комісія мала оцінити пошкодження будинків після вибуху ракети у Чечелево. У цей день вперше повідомили про введення відключення електроенергії через масовані обстріли російської армії енергетичної інфраструктури України.
12 жовтня у Кременчуці перестали вмикати вуличне освітлення. Комісія з’ясувала, що у Чечелевому вибух ракети пошкодив житлові будинки та господарські будівлі 62 домоволодінь. Один будинок, де проживало п’ятеро людей, був повністю зруйнований — його відновлення неможливе.
Стало відомо, що у підриві Керченського мосту знайшли «кременчуцький слід».
13 жовтня з’явилася інформація, що на відновлення будинків у Чечелевому після ракетної атаки потрібно щонайменше 5 млн гривень. Оголосили, що у 15 школах Кременчуцької громади облаштують найпростіші укриття за 7,5 мільйонів.
14 жовтня з бюджету Кременчука виділили 200 тисяч на допомогу мешканцям Чечелевого. Стало відомо, що бійцям ДФТГ під час виконання бойових завдань виплачуватимуть кошти з бюджету Кременчуцької громади. У ВПУ №7 відкрили стенд з фото випускників, які загинули на війні. Кременчуцька ТЕЦ перейшла на баланс області.
15 жовтня з’явилася інформація, що військовий льотчик Вадим Ворошилов з Кременчука збив 5 безпілотників над Україною і відвів підбитий літак від Вінниці.
20 жовтня на Полтавщині заборонили тролейбуси та освітлення зовнішньої реклами. У нашому місті підготували аварійний запас води.
21 жовтня у Кременчуці обмежили рух тролейбусів. У Кременчуцькому районі створили 8 добровольчих формувань територіальних громад. Громади Кременчуцького району – Кам’янопотоківська, Новогалещинська та Омельницька – допомагали постраждалим від вибуху ракети жителям Чечелево.
Для забезпечення опалювального сезону у Кременчуці з обласного бюджету виділили 51 млн гривень.
23 жовтня о 00.38 кременчужани чули вибухи – спрацювала ППО. Збили ворожу ракету в Онуфріївці Кіровоградської області.
24 жовтня стало відомо, що постраждалі жителі Чечелевого отримають від своєї громади від 2 до 100 тисяч грн.
25 жовтня у Кременчуці почали давати тепло у соціальні та медичні заклади.
28 жовтня Кременчуцька міська рада ухвалила рішення про допомогу військовим частинам на понад 3,5 млн грн. На ремонт гуртожитків для переселенців на вул. Єднання України виділили понад 1 млн гривень.
29 жовтня з російського полону повернувся 25-річний кременчужанин Андрій Гузоватий.
31 жовтня близько 8.00 містяни чули два потужні вибухи – ворожі ракети поцілили в енергетичний об’єкт у Світловодську. Через масовані обстріли критичної інфраструктури в Україні ввели екстрені відключення електроенергії. У деяких районах Кременчука не було води й опалення.
Листопад
3 листопада вандали у Кременчуці пошкодили пам’ятник Пушкіну.
4 листопада біля Кременчука знайшли збитий дрон Shahed 136. На фасаді гімназії №7 у Крюкові відкрили меморіальну дошку захиснику Ігорю Андросову. З російського полону повернувся 20-річний кременчужанин Вадим Ілько.
6 листопада «Укртатнафта» та «АвтоКрАЗ» перейшли у власність держави.
7 листопада у Кременчуці стартував опалювальний сезон. О 22.30 кременчужани чули звуки вибухів – неподалік Горішніх Плавнів збили декілька ворожих повітряних об’єктів.
9 листопада вирішили розформувати 7 добровольчих формувань територіальних громад (ДФТГ) із 8-ми, які були створені у Кременчуцькому районі.
НПЗ переходив у державну власність під контролем СБУ на військовій техніці та з автоматами.
11 листопада зі стабілізаційного фонду Кременчуцької громади виділили понад 500 тис. гривень на закупівлю техніки для оснащення укриття виконкому, а ще 364 тис. гривень – на Starlink, радіостанції та акумулятори.
15 листопада близько 16.30 ракета влучила в інфраструктурний об’єкт поряд з Кременчуком. Пожежу, яка виникла внаслідок обстрілу, загасили до ранку 16 листопада. У зв’язку з масованими ракетними ударами по всій Україні на Полтавщині впровадили аварійні відключення електроенергії. Найбільше влучань зафіксували в центрі та на півночі країни. На дорогах Полтавщини частково прибрали блокпости; підготували план евакуації населення Кременчука та Полтавщини.
17 листопада Крюківський міст відкрили для руху громадського транспорту під час повітряних тривог. У Кременчуці невідомі вандали пошкодили дошку генералу Маргелову. На Полтавщині заборонили використовувати святкову ілюмінацію.
18 листопада у Кременчуці винайшли 40 тис. гривень на облаштування укриття в музичній школі. На Кременчуччині почали підготовку до блекауту – створення пунктів незламності.
21 листопада демонтували пам’ятник російському поету Олександру Пушкіну та «відправили» його до пам’ятника Лєніну на територію комунального підприємства «Благоустрій Кременчука». У центрі Кременчука рятувальники ДСНС встановили намет та пару біотуалетів – готували перший пункт обігріву.
23 листопада близько 13.30 та 14.13 у різних районах Кременчука та у Горішніх Плавнях чули звуки вибухів та бачили ракети – працювала ППО. Тоді збили 8 ракет. У результаті ракетного удару у Ялинцях постраждало 18 будинків, 2 з яких повністю зруйновано. Через ракетні обстріли України у Кременчуці сталися перебої з електро-, водопостачанням та централізованим опаленням. Унаслідок ракетного обстрілу була знеструмлена Полтавщина – о 15.00 почався тотальний блекаут. З 17.00 зник мобільний інтернет та зв’язок (лишився лише у 7% області). Запрацювали пункти незламності. У цей день стало відомо, що постраждалі від ракетного удару жителі Чечелевого отримають допомогу з обласного бюджету. Суд скасував багатомільярдні штрафи АМКУ «Укртатнафти» та «Укрнафти».
24 листопада люди йшли заряджати телефони у пункти незламності. Близько 12.40 у Кременчук почало повертатися світло, але на запуск водопостачання знадобилося ще кілька годин. Не працювали більша частина станції зв’язку. У місті вишикувалися черги до магазинів та АЗС. В області запровадили погодинні відключення електроенергії.
25 листопада у Кременчуці відновили опалення після блекауту.
26 листопада на території знищеного ТЦ «Амстор» у Кременчуці ще розбирали завали.
28 листопада закінчила роботу комісія по обстеженню збитків, завданих внаслідок ракетного удару у Ялинцях. На облаштування укриттів у школах Кременчука виділили ще 1,6 млн гривень.
Грудень
1 грудня у Кременчуці почали готувати пункти незламності у громадських місцях. Вперше за довгий час увімкнули вуличне освітлення (на перехресті вулиць Київської та Вадима Пугачова).
2 грудня стало відомо, що в Ялинцях, куди прилетіла ракета, вже виконали першочергові відновлювальні роботи будинків. У кременчуцьких продуктових супермаркетах облаштовували точки зарядки телефонів.
5 грудня близько 14.00 кременчужани чули вибухи – на Полтавщині ППО збила 10 ракет. У цей день оприлюднили адреси комунальних пунктів незламності Кременчуцької громади. СБУ перевіряла УПЦ (МП) у Кременчуці та Полтавській області. На компенсацію купівлі генераторів співвласникам будинків у міському бюджеті передбачили 2 млн гривень.
6 грудня держава вирішила ввести свого представника у наглядову раду «АвтоКрАЗ». Відповідне рішення ухвалила Нацкомісія з цінних паперів і фондового ринку.
7 грудня новим генеральним директором заводу «АвтоКрАЗ» замість Романа Черняка став Володимир Носов.
13 грудня у Кременчуці на випадок блекауту підготували незламомобілі. «Кременчукводоканал» та «Теплоенерго» закупили 10 комплектів Starlink на загальну суму 342 тис. гривень.
16 грудня о 8.55 кременчужани чули 5 гучних вибухів – в області працювала ППО. І хоча прильотів у Кременчуцькому районі не було, Кременчук спіткав другий блекаут через масований ракетний обстріл України. Через відсутність світла почалися проблеми з водопостачанням та опаленням, не курсували тролейбуси. Електроенергія почала з’являтись у місті близько 14.00, а близько 19.00 частково відновили водопостачання, почали нагріватися батареї.
21 грудня стало відомо, що в укриття виконкому Кременчука куплять 26 генераторів на 2,5 млн гривень.
23 грудня Кременчуцька міська рада надала звання Почесного громадянина Кременчука Герою України, льотчику Вадиму Ворошилову з позивним Karaya. На території Кременчуцького району відкрили 99 пунктів незламності.
27 грудня у Кременчуці відкрилася експозиція до півріччя трагедії у ТЦ «Амстор».
28 грудня у Кременчуцькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою відкрили меморіальну дошку на честь капітана Володимира Трусова.
31 грудня росіяни тероризували Кременчук повітряними тривогами – спочатку з 12.33 до 16.16, а потім з 23.08 до 4.11 1 січня 2023 року.

Автор: Катерина Турубара КТ

2023 Хроніка неоголошеної війни: рік другий

Січень 

1 січня, у новорічну ніч у Кременчуці першим народився хлопчик, який пережив атаку на «Амстор».
2 січня на площі Перемоги комунальні служби забрали «протитанкових їжаків», яких поставили на початку повномасштабного вторгнення росії.
3 січня стало відомо, що Кременчуччина стала лідером за кількістю людей, залучених до «Армії відновлення». Ця державна ініціатива із долучення безробітних до робіт із відновлення України. Кременчук виділяє мільйон на відновлення Херсона.
5 січня надійшла інформація про замінування міської ради, яка не підтвердилася.
6 січня під мерією Кременчука розмістили підбитий російський танк, а на площі Незалежності комунальники прибрали протитанкові «їжаки».
9 січня кількість офіційно зареєстрованих вимушених переселенців у районі зменшилась майже удвічі – з 60 тисяч до 30 тисяч.
10 січня тривали роботи з облаштування укриттів у 15 навчальних закладах міста.
11 січня Крюківський вагонзавод заявив про 1,4 млрд гривень боргу «Укрзалізниці» за поставлені вагони
13 січня зі стабілізаційного фонду Кременчуцької громади виділили 3,07 млн гривень на придбання генераторів для укриттів приміщень виконавчого комітету міськради. КВБЗ зупинив роботу на невизначений час.
15 січня на площу Перемоги привезли ще один підбитий ворожий танк.
17 січня стало відомо, що СБУ знешкодила у Кременчуці ворожу агентурну мережу, яка намагалась підірвати HIMARSи та комплекси С-300.
19 січня з’явилася інформація, що Кременчук посів 6 місце в Україні за кількістю дерусифікованих вулиць.
23 січня у громадах Кременчуцького району працювали 107 пунктів незламності, а до кінця лютого планували відкрити ще 34. Стало відомо, що 85 мешканців села Чечелеве та 15 мешканців села Ялинці написали заяви на відшкодування знищеного російськими ракетними ударами майна. Працівникам заводу «Кредмаш», які через війну втратили роботу, з бюджету Кременчука виділили 3 млн грн допомоги.
24 січня стало відомо, що на облаштування укриттів у закладах освіти Кременчука з міського бюджету планують витратити 30 млн грн, а на облаштування пунктів незламності – 15 млн грн.
26 січня Кременчуцький НПЗ потрапив у п’ятірку підприємств, найбільш пошкоджених під час повномасштабної війни.
27 січня з’явилася інформація, що «Укрзалізниця» планує взяти в управління частку Крюківського вагонзаводу, що належала росіянину Сергію Гамзалову. Кременчук «передумав» брати у власність ТЕЦ. Кременчуцькі депутати звернулися до Президента та Кабміну, аби цей комплекс знову віддали державі. Депутати Кременчуцької міськради виділили зі стабілізаційного фонду 500 тис. гривень на придбання булер’янів.

Лютий

1 лютого СБУ викрила масштабні схеми привласнення 40 млрд гривень на ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «Укртатнафта».
3 лютого за ухиляння від призову на військову службу в Кременчуці вже відкрили кримінальні провадження. Журналістка з Японії Reiko Buma приїхала до Кременчука, щоб розповісти світу про війну та загибель людей в «Амсторі».
6 лютого у російських пабліках «розкручували» інформацію, як у Кременчуці під крик жінок насильно мобілізують чоловіків люди у балаклавах.
8 лютого стало відомо, що дитячі садки у Кременчуці не відкриватимуть до кінця війни.
10 лютого з’явилася інформація, що роботу вуличного освітлення у Кременчуці наразі не поновлюватимуть.
16 лютого близько 3.00 у Кременчуці пролунали 8 потужних вибухів – ворог знову поцілив двома ракетами Х-22 в Кременчуцький нафтопереробний завод. Також працювала ППО. Уламки ракет пошкодили приватні будинки, огорожі, автомобілі у Новій Знам’янці та Рокитному. Станом на 19.00 після нічної атаки деякі об’єкти у місті ще працювали на генераторах.
17 лютого Кременчуцька міська рада затвердила рішення про допомогу військовим частинам на 16,5 млн грн; для підземного укриття в Кременчуцькій мерії придбали меблів на понад 156 тисяч грн.
20 лютого стало відомо, що внаслідок ракетного обстрілу вночі 16 лютого, крім руйнувань на Кременчуцькому нафтопереробному заводі, пошкоджень зазнали 39 будинків у Новій Знам’янці, Рокитному та Вільній Терешківці, а також багатоповерхівки на Молодіжному. Постраждав і будинок міського голови Кременчука Віталія Малецького. У Кременчуці замовили проєкт реконструкції гуртожитку для переселенців на вулиці Єднання України вартістю 58,8 тис. гривень. На фінансування громадського формування українського козацтва з охорони громадського порядку і державного кордону «Соколи Полтавщини» Дениса Терещенка виділили 1 145 000 грн.
23 лютого у Бреусівському ліцеї відкрили меморіальні дошки загиблому воїну Владиславу Лісовому та Софії Винник, яка загинула в «Амсторі».

Автор: Катерина Турубара КТ