Місцеві грошові знаки Кременчука та Крюківа
Місцеві грошові знаки Кременчука та Крюківа або як їх ще називають приватні грошові знаки – не рідкісне явище у 20-ті роки 20 століття на території сучасної України. Приватні грошові знаки в Україні, поряд із загальнодержавними, місцевими та госпрозрахунковими, посідають найбільш значуще за обсягом місце – їх випущено понад 8 тис. різновидів. Узагальнити і розділити на групи такі грошові знаки вкрай складно, оскільки їх випуском займалося понад тисячу організацій у кількох сотнях різних населених пунктів. У цій статті ми розглянемо групу грошових випусків, що належать до 1917-1925 років і випускаються на території Кременчука і Крюкова. До 1917-го приватні підприємства дуже рідко, лише в поодиноких випадках, випускали власні гроші, а після 1925 року випуск недержавних грошей суворо переслідувався за законом.
Причин появи приватних грошових знаків в Україні було кілька. Основний фактор – відсутність достатньої кількості загальнодержавних грошей потрібних номіналів для обслуговування грошового обігу населення. Основний, але не єдиний. Так, у роки революцій і воєн початку ХХ століття в містах Київ і Житомир система влади змінювалася щонайменше 11 разів, а кожна нова влада, як правило, приносила і впроваджувала свої грошові знаки. При цьому гроші старої влади вважалися скасованими і новою владою не визнавалися. А населення втрачало довіру до загальнодержавних грошових випусків усіх видів влади. Радянській владі знадобився час на те, щоб завезти грошові знаки з Росії, а Центральній Раді – щоб замовити випуск нових у друкарні чи в Німеччині. Тому Гетьманат користувався грошовими знаками, замовленими раніше Центральною Радою. Населення не встигало звикнути до нових грошей, як приходила нова влада з іще новішими грошима.
Крім того, постійно давалися взнаки інфляційні процеси. На початку 20-х років, коли вже було встановлено радянську владу, інфляція перебувала на рівні 100% на місяць, і гроші просто знецінювалися.
До того ж у країні були присутні одночасно три системи державних грошей. Одними в радзнаках великими сумами виплачували заробітну плату. Але їх не вистачало: товари і продукти коштували набагато більше. Тому для працюючих було організовано робоче постачання, де товари першої необхідності та продукти коштували одиниці рублів. І третій вид грошей, що з’явилися 1922 року, з початком грошової реформи, – рублі золотом, кожен з яких дорівнював 50 млрд. радзнаків. У зв’язку з цим, щоб не заплутатися в подібному потрійному обчисленні, сотні підприємств, організацій, магазинів, аптек тощо в зоні своєї дії випускали і застосовували власні приватні гроші. У період 1917-1920 рр. у зв’язку з нестачею грошової маси з’явилася величезна кількість нових грошових емісій. Гроші друкували міські організації, казначейства, громадські та релігійні організації, кооперативи, магазини, ресторани і навіть приватні особи. І Кременчук не був винятком.
Місцеві грошові знаки Кременчука та Крюківа були представлені такими випусками та номіналами:
1. Емітент: Міське громадське управління
Рік випуску 1918
Найменування: Кременчуцька міська кредитна бона
Випускалася вона таким номіналом:




2. Емітент: Кременчуцька Міська управа, продовольчий відділ
Рік випуску 1918
Найменування: марка
Випускалася вона таким номіналом:
один рубль
три рубля

десять рублей
3. Емітент: Кременчуцьке кредитне товариство
Рік випуску 1918
Найменування: марка
Випускалася вона таким номіналом:
один рубль
три рубля
пять рублей
десять рублей
4. Емітент: Кременчуцька єврейська громада
Рік випуску 1918
Найменування: марка
Випускалася вона таким номіналом:
5. Емітент: Кременчуцьке товариство споживачів Самопоміч




Напис на зворотному боці марок:
«Маса без об’єднання безсила, об’єднання без знань – марне
Не купуйте в приватній крамниці того, що можна купити у своєму кооперативі
Кооперативи сильні тоді, коли володіють великими капіталами, збільшуйте свої паї, несіть у кооператив свої заощадження»
6. Емітент Робітничий кооператив «Увічний воїн»
На початку ХХ століття благодійністю було охоплено низку соціальних категорій, які потребували допомоги – постраждалі від воєн, безробітні, хворі, безпритульні, малозабезпечені, інваліди, бідні студенти, національні меншини тощо. З цією метою створювали різні благодійні товариства, комітети допомоги та піклування. Благодійні товариства та комітети існували при муніципальних органах управління, церковно-парафіяльних громадах і громадських організаціях на кшталт дворянського зібрання.
У рамках благодійних установ відкривалися народні чайні, дешеві їдальні, буфети, крамнички, магазини, притулки, нічліжки, бібліотеки-читальні, школи, клуби, юридичні та посередницькі контори, медичні пункти, виробничі майстерні. У них за зниженими цінами здійснювали продаж продовольчих і промислових товарів, надавали медичні послуги та юридичні консультації, навчали грамоти і ремесла.
Фінансування благодійної діяльності здійснювалося за рахунок державних субсидій, внесків громадських організацій і приватних осіб, а також відрахувань від прибутків, отриманих у результаті різного роду господарської діяльності благодійних установ.
При цьому певна частка фінансових надходжень до фонду благодійності формувалася за рахунок продажу благодійних марок, з однією з яких і зустрівся автор раніше згаданої статті. Благодійні марки були свого роду квитанціями про безоплатний внесок грошей до фонду благодійності.
Наступним джерелом надходження фінансів до фонду благодійності була господарська діяльність благодійних установ. До неї належали: виробництво і продаж виробів народної творчості, проведення культурно-видовищних заходів, надання різного роду послуг, робота народних буфетів і дешевих їдалень тощо.
Для впорядкування фінансової діяльності благодійні установи випускали спеціальні грошові документи. Ними були талони, квитанції, чеки, кредитні марки, які призначалися для розрахунку за товари, продукти та послуги.
Ці «гроші» поширювалися товариствами благодійності серед нужденних і викуповувалися заможними благодійниками або як квитанції про безоплатний внесок, або для роздачі нужденним як милостині.
Випуск таких грошових знаків на користь нужденних широко практикувався на місцях.
Кременчуцький робітничий кооператив «Увічний воїн» випускав марки номіналом 1, 3, 5 і 10 рублів;

З цього приводу знайдено цікавий документ:
Декрет Ради Народних Комісарів.
Про соціальне забезпечення каліцтва воїнів.
На роз’яснення і зміну декрету від 29 грудня 1917 року (Собр. Узак. и Расп. Правит. № 13, ст. 186), Рада Народних Комісарів постановляє:
1. Керівна і спрямовуюча роль у справі соціального забезпечення каліцтва воїнів належить відповідним органам Радянської влади: Народному Комісаріату Соціального Забезпечення або відділам останнього при Радах Робітничих і Селянських Депутатів.
2. Усі кошториси і припущення Спілки каліцтва воїнів повинні отримувати санкцію місцевих Комісаріатів або Рад Робітничих і Селянських Депутатів.
3. Усі кошти мають пересилатися до Спілок каліцтва воїнів через місцеві Комісаріати Соціального Забезпечення або відділи останнього при Радах Робітничих і Селянських Депутатів.
4. Спілки каліцтва воїнів, залишаючись професійними організаціями, залучаються до найширшої спільної роботи з Народним Комісаріатом Соціального Забезпечення або відділами останнього при Радах Робітничих і Селянських Депутатів через своїх представників.
5. Вирішальне слово у справі соціального забезпечення каліцтва воїнів і витрачання державних коштів належить органам державної влади.
6. Провести ревізію діяльності Всеросійського Союзу каліцтва воїнів через представників Державного Контролю і Народного Комісаріату з фінансових справ.
Підписали: Голова Ради Народних Комісарів В. Ульянов (Ленін).
Народні Комісари: А. Винокуров, І. Гуковський, Г. Петровський, А. Шляпников.
Керуючий Справами Ради Народних Комісарів Влад. Бонч-Бруєвич.
26 (13) квітня 1918 року.
Опублікований у № 88 Звісток Всеросійського Центрального Виконавчого Комітету Рад від 3 травня (20 квітня) 1918 року.
7. Емітент Кременчуцьке товариство споживачів «Спільна користь»


8. Емітент «Сполучена праця»
На відміну від інших товариств і кооперативів, бони Об’єднаної праці вирізнялися тим, що їхній номінал було нанесено не друкарським способом, а вписували чорнилом від руки.
9. Емітент – церковна громада
Для того, щоб дати здачу в церковних кіосках церковні громади Кременчука випускали свої марки.
Місцеві грошові знаки м. Крюкова Полтавської губернії. Крюкова Полтавської губернії.
Тут місцеві грошові знаки були випущені двома первинними кооперативами – Крюківським міським товариством споживачів «Благо» і товариством споживачів «Взаємодопомога».
Офіційних даних про ці емісії не збереглося. Відомо лише, що вони курсували в 1919 р.
Емітент: Крюківське міське товариство споживачів «Благо»
Марки «Благо» були випущені таких номіналів: 1, 3, 5 і 10 руб. Повний розмір – 100 X 66 ММ. Купюри в 1 р. і 3 р. чорні, 5 р. чорні та сині і 10 руб. світло-червоні. Віддруковані вони на білому мундштучному папері. Курсували не тільки між членами кооперативу, а й серед міського населення, у якого користувалися великою довірою. Мають різновид за віньєткою (рамкою): у деяких віньєтка зрізана під кутом, в інших – перпендикулярно.
Лицьовий бік бон «Благо має такий текст:
Підпис голови, завжди червоним чорнилом, – А. Фірсов, скарбника, зеленувато-сірим чорнилом-Н. Я. Ш… (нерозбірливо), бухгалтера, сіруватим чорнилом М. Корась. У нижній частині мастикова печатка з текстом: «Товариство споживачів “Благо” м. Крюків . У центрі – дві руки (емблема кооперації).
Текст зворотного боку в рамці з хвилястих ліній такий: «Спільно можна досягти всього. Кооперативи сильні тоді ,коли володіють великими капіталами. Збільшуйте свої паї, несіть у кооператив свої заощадження»
Цілком закінчені (з підписами) марки «Благо» рідкісні. Щодо ж величини емісії їх можна сказати таке: Купюра в 1 руб. має найбільший № 4973, купюра в 3 руб.-№ 4997, 5 руб.-№ 1873, 10 руб.-№ 995. У цілком закінчених бонах останні номери такі: 1 руб.-№ 57, 3 руб.-№ 348, 5 руб.-№ 274 і 10 руб.-№ 995. Із цього можна зробити висновок, що купюр в 1 руб. і 3 руб. загалом було заготовлено по 5000 шт., у 5 руб. -2000 шт. і в 10 руб. -1000 шт. А всього заготовлено на суму 40.000 руб., а випущено приблизно на суму 13.000 руб.
Емітент: Крюківське товариство споживачів «Взаємодопомога»
Відомі наступні талони «Взаємодопомоги»:
Дуже багато трапляється порожніх бланків цих талонів. Але є і заповнені талони вартістю 1 руб, що свідчить про те, що ці талони все таки мали обіг. Ймовірно, місцеві гроші – талони «Взаємодопомога» – заготовили наприкінці 1919 року; до цього часу Денікін був вибитий із Крюкова; разом із Радянською владою з’явилися її розмінні знаки; потреба в бонах минула, і кооператив випустив їх із цієї причини у світ у дуже обмеженій кількості.
Розмір талонів «Взаємодопомога» – 11X7 см; кольоровий квадрат усередині їх має розмір 72 X 31 мм. Друкувалися на тонкому блакитному фінському папері.
Купюра в 3 руб. видрукувана на лінійованому папері. Текст виконаний чорною фарбою, а внутрішній квадрат кольоровими фарбами – різними у різних номіналів: у 1 руб. світло-жовтого кольору, у 3 руб. – зеленого, у 5 руб. – синього і у 10 руб. – вишневого. Лицьовий бік має просту рамку, усередині кольорового прямокутника – зубчасте коло, у центрі якого емблема кооперації між двома парами паралельних ліній зверху і знизу. Над верхньою парою паралельних ліній два кружки з горизонтальними паралельними лініями в середині; під нижньою парою паралельних ліній номер. Цифри номера зроблені нумератором і виходять за паралельні лінії.
Текст талонів такий: у кутах бони номінал цифрою і буква р., угорі, над кольоровим прямокутником, – «Крюківське Товариство споживачів “Взаємодопомога”, внизу (під кольоровим прямокутником)-“За пред’явленням цього Товариство зобов’язується відпустити зі свого магазину на . . . руб. товаровъ . Праворуч і ліворуч від прямокутника, вертикально – «Талон без підпису не дійсний . На кольоровому прямокутнику, зліва від кола з емблемою, – «Талон на …, руб., праворуч – підпис голови, скарбника і бухгалтера.
На зворотному боці в рамці з хвилястих ліній і у фігурному косинці (праворуч унизу) такий текст.
«Члени О-ва, дайте грошей кооперації, а вона дає Вам більше товарів.
Кооператив приймає вклади і платить на них відсотки.
Члени О-ва, дайте ж Ви вклади, і самі скористайтеся і відсотками, і збільшеною кількістю товарів.
У лівому нижньому кутку – цифра.
Розміри емісії такі:
1 р. – до 5.000 шт., 3 р. – до 5.000 шт., 5 р. – до 4.000 шт:, 10 р. –до 2.000 шт. Найбільш рідкісні з них 10 руб.
Місцеві випуски магазинів Кременчука
1. Емітент: Музичний магазин Стрельцова 1918-1919р.р.



2. Емітент: Квасоварний завод Є.А.Серебрякова 1918р.




3. Емітент: Кременчуцький Центральний Робітничий Кооператив
Місцеві грошові знаки Кременчука та Крюкова в металі
Емітент: «КЕЛЕБ. С.Г.К.Тво»
(Келебердинське сільськогосподарське кооперативне товариство. Кременчуцький повіт)
5 коп. -“- -“- 42 мм
10 коп. -“- -“- 42 мм
15 коп. -“- -“- 42 мм
20 коп. жес. р. 42 мм
50 коп. -“- -“- 42 мм
1 руб. -“- -“- 42 мм
3 руб. -“- -“- 42 мм
5 руб. -“- -“- 42 мм

Государственные и иные бумаги
5% короткострокове зобов’язання Держказначейства на 1000 руб. 1918 рік
Історія місцевих фінансів ще мало вивчена і аналіз місцевих грошових знаків Кременчука ще тільки належить зробити.
Автор: Роман Пацовський